Діалог з чиновниками міністерств виглядає приблизно так:
- Дивіться, це собаче гівно, воно воняє, тому його треба прибрати.
- Ви кажете неправду. В нас немає жодних підстав стверджувати що це гівно собаче. Ви не проводили жодної державної експертизи, яка б підтвердила, що це справді собаче гівно. Поки немає такої експертизи, ми не можемо його прибрати.
- Та ж головне не те хто навалив цю купу, а те що воно воняє і його треба прибрати.
- Хто сказав що воно воняє?
- Ну от самі понхайте.
- Міністерство це серйозний орган. Він не може оперувати суб'єктивними поняттями. Ми не отримали жодного офіційного документу, який би підтвердив що воно воняє, тому ми не можемо стверджувати що це відповідає дійсності.
- Але ж воно реально воняє!!
- Не треба підвищувати голос. Це ваша приватна думка, а в нас є циркуляр А235 від 26.03.1988 року, про регламентацію порядку визначення поганих запахів від продуктів тваринної життєдіяльності. Ви з ним ознайомлювались? Ні?! То як Ви взагалі можете стверджувати що це гівно воняє. Можливо ви самі собі це придумали!
- Все-все. Хай це буде гівно невідомого тваринного походження, і ми поки не можемо офіційно підтвердити що воно воняє. Але ж ви можете його прибрати?
- Ні. Не можемо.
- Чому?!
- Бо на прибирання гівна невідомого походження не були закладені кошти в бюджеті. Є кошти на прибирання собачого гівна, котячого гівна та гівна від корів. Але на прибирання такого типу гівна коштів немає.
- То подайте запит на кошти.
- Ми не можемо, бо для того щоб подати запит потрібно розробити інструкцію, яка буде регулювати порядок подання запитів на додаткове фінансування процедур з прибирання гівна.
- То зробіть це!
- Це компетенція іншого органу влади. Звертайтесь до них.
 
Присвячується Мінюсту, мінфіну, ДФС та всім тим органам з якими доводилось взаємодіяти останні 3 роки