Сьогодні я прокинувся вночі:
Відчув, що у країни б'ється серце.
Вона, сердешна, так трясеться,
Що нас хвилює кожен чих.
Лоб соцмереж палає флеймом.
Заплющив небо біль і холод.
Пий, люба, з медом молоко.
Душею будь, а не нікнеймом.
Тепло лікує від простуди;
Рукою гладжу твої груди
У шатах скинутого листя.
До чорнозему притулюся;
У землетрусі, у спокусі
Тікає страх. Земля, зцілися!
Малюнок:
Меді Белотажа, "Любов після землетрусу".
|
