- Підсудний, встаньте! Розкажіть
по суті нинішньої справи.
Як же дійшли Ви до межі,
щоб матюкать главу держави?!
 
Ви завербований агент?!
Чи може Ви колона п’ята?!
Чим завинив пан президент,
щоб так їх милість матюкати?!
 
- Набридло, Ваша честь, мені
від лицемірних обіцянок,
та від відвертої брехні,
яку верзе отой підпанок.
 
Обридло, як собі воно
співає здравиці, та оди.
А все ним скоєне лайно
прийдеться розгрібать народу.
 
Нехай згадає він ті дні,
коли рвав «тєльніка» на пузі,
що з терористами – ні-ні!
Що всім їм вліпить по заслузі!
 
То ж я купився, як пацан
на ті підшкірні теревені...
І претендентом «намбер ван»
його відмітив в бюлетені…
 
Тепер спокутую гріхи
того обіцяного раю…
Під Щастям служать дітлахи…
А я під злиднями конаю…
 
Тому, коли терпець урвавсь,
я написав листа до нього,
де побажав - а шоб ти всравсь,
козляра довбаний!.. безрогий…
 
У залі – тиша попервах…
А потім – шквал аплодисментів!
Напевно, всі б не проти – «нах!»
своїх брехливих президентів.
 
Та все ж, як я й передбачав –
сліпа до істини Феміда…
На вісім років «строгача»
вона упакувала діда….