Кожна гривня, перерахована країні-агресору повертається до нас танками, градами, снарядами, мінами, сіючи кругом руйнування і хаос, та відбираючи життя кращих синів батьківщини. Ця проста істина доступна до розуміння навіть дітям.  Тому, ті, хто прямо, або побічно причетні до фінансування країни-окупанта, діють досить усвідомлено – і тим тяжче їх злочин.
 
Мені можуть заперечити: який же злочин в тому, що для школярів закуповується новий транспорт, який вкрай необхідний в сільській місцевості, де дітям до школи добиратись декілька кілометрів. Злочин починається з того, що підроблено документи про походження транспорту. Транспортні засоби Павловського автобусного заводу, Росія, представлені на тендер, як вітчизняного виробництва. Але дообладнання до рівня вимог шкільного автобусу, яке становить 5-6% від його вартості (заміна сидінь,встановлення сигнальних пристроїв), зовсім не змінює, за встановленими правилами, країну-виробника.
 
Якщо звернутись до митного кодексу України, то там є чітке визначення країни походження товару. Стаття 36.1 «Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом».
 
Критерії достатньої переробки теж вказані. Стаття 40.2.1 «виконання виробничих або технологічних операцій, за результатами яких змінюється класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків». Стаття 40.2.2 «зміна вартості товару в результаті його переробки, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки у вартості кінцевого товару (правило адвалорної частки». Ця фіксована частка встановлена в розмірі 50 та більше відсотків вартості.
 
Також вказано, що не є критеріями достатньої переробки. Стаття 40.6.3 «прості складальні операції - операції, які здійснюються шляхом складання виробів за допомогою простого кріпильного матеріалу (гвинтів, гайок, болтів тощо) чи клепання, склеювання або монтажу готових вузлів за допомогою зварювання, а також інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні у процесі складання і не пов'язані з переробкою (обробкою) товарів, незалежно від кількості та складності таких операцій».
 
Це називається: підробка документів з боку продавця та службове підроблення з боку держчиновників (статті 358 та 366 ККУ). Участь у цьому злочині приймали, як продавець, так і чиновники, які заплющували очі на явну невідповідність наданих документів діючому законодавству.
 
Але, крім кримінального боку справи є ще моральна сторона. Адже ж витрачаються в цій схемі не якісь там віртуальні кошти, а кошти, які сплатили до бюджету платники податків, тобто ми з вами. Ці кошти, які ми з вами сплатили, надійдуть до країни агресора вт якості розрахунку за поставлений товар. Частка цих коштів надійде у вигляді податків до бюджету країни-агресора. З бюджету країни-агресора частка цих коштів буде направлена на виготовлення озброєнь, частка яких надійде на Донбас і буде вбивати наших громадян. Я навмисне розклав весь цей ланцюжок, бо коли я реально представлю все це – у мене волосся мало не дибки встає! Хочеться на весь голос закричати: «Хлопці, схаменіться! Ви що, не розумієте, що робите»!? Але вони добре розуміють, що роблять. Адже гроші, як кажуть, не пахнуть.
 
Марно надіятись, що в цих, так би мовити,  людей прокинеться щось схоже на совість. Тут можуть допомогти тільки каральні заходи. До речі, статті 358, 364 ККУ передбачають позбавлення волі до 5 років.
 
Наостанок, я хочу добавити, що в Україні існує 4 вітчизняних виробника автобусів, які за 2015 рік виробили 897 автобусів. Для наших чиновників вони не існують. Їм миліше виробники з країни-агресора, тобто російські.