3 серпня був день народження Олександра Невзорова, затятого ненависника російського імперства, кримнашизму і РПЦ, підтримувача України, яскравого полеміста. Його хльосткий, агресивний стиль на межі цінізму, поєднаний з підкресленою, холоднокровною елегантністю чи навіть вальяжністю, тонка іронічність і сміливість у піднятті гострих тем, убивчі метафори з апеляцією до холодної логіки, подібної до скальпеля патологоанатома, зробила його ворогом багатьох ватопітеків в Росії. А Російська Православна Церква просто заборонила своїм представникам дискутувати з Невзоровим у телеефірі - попи регулярно обгаджувались у цих поєдинках, підставляючи цим РПЦ. До речі, мало хто знає, що саме він запустив у життя словоформу "колорадка", обізвавши так шановану у Ватостані "георгиевскую ленту".
Правда, таким Саша Невзоров був не завжди...
У 90-ті роки Невзоров викликАв у мене вкрай негативну, навіть риготну реакцію. Упоротий імперський шовініст, який віщав з телеекрану повсталим чеченцям: "У вас один путь - на колени перед Великой Россией!". А його "600 секунд" запам'ятались розчленуваннями - смакуванням кримінальних випадків з оббризканими кров'ю стінами і порізаною на куски людською плоттю (якраз тоді я вчився у тодішньому Ленінграді, то надивився). При цьому в його передачі був такий агресивний драйв, безшабашенне нахабство і море злого, гидкого креативу, що це заворожувало багатьох якраз своєю гидотністю. То практично було розтління глядачів.
Про чеченські події він зняв фільм "Чистилище", теж переповнений розчленуваннями і купою гидких анатомічних сцен. Там погані чеченці крупним планом відрізають голови хорошим російським солдатам, а потім, обмотавши дротом, прив'язують ті голови до гранат РПГ і пуляють у бік геройського російського взводу. Найманець-негр допомагає "резать бошки", а прибалтійські найманки-снайперші стріляють хорошим російським хлопцям у геніталії (потім, правда чудовий російський боєць помстився, вистріливши снайперші прямо в матку). А щоб не дати позбиткуватись над трупами полеглих російських героїв, російський же танк ті трупи розтовчує на полі бою у криваве місиво, намотуючи на траки кишки і печінки з легенями (крупним планом), і це називається не збиткуванням над трупами, а "хороні, хороні рєбят". Жорстокий чеченський польовий командир у виконанні Нагієва насміхається по рації над героїчним командиром оточеного російського взводу, у якого весь час випадає з глазниці око і бовтається на нерві, але він вправляє його назад, продовжуючи віддавати накази, і врешті перемагає. Ось таке високодуховне кіно.
До речі, відлуння його інтересу до тем про розчленування можна спостерігати й зараз: в одній з передач він назвав себе анатомом (і взагалі став Головою Петербурзького анатомічного товариства, знайшовши в цьому своє призвання). А фразочку про "кишки, развешанные на деревьях", повторює мало не в кожному відеоролику.
Демонстрував він і показове православ'я на публіку вкупі з руссскім шовінізмом і підтримуванням влади проти опозиції.
Був абсолютно ворожим всьому демократичному і антикремлівському. У часи ГКЧП, коли народ у Москві вийшов захищати Білий Дім, а ГКЧП не знало, що з тим робити, прославився оригінальним, хоч, знову таки, підлим креативом - запропонував тодішньому КГБ, ще не перейменованому в ФСБ, влаштувати "театр": внедрити у ряди протестувальників-оборонців своїх людей, у яких під одягом - пакети з червоною фарбою і вмонтованими маленькими піропатронами, що приводяться у дію кнопкою в кишені такого "оборонця". Потім організовується наступ спецзагонів КГБ, які стріляють холостими патронами. Свої люди в рядах оборонців натискають кнопки - пакети вибухають, бризкаючи в ісі боки "кров'ю", решта оборонців (справжніх) в жасі розбігаються. З якихось причин ця його ідея не була втілена в життя силовиками.
В часи коли литовці мирно виборювали свою незалежність, а російські танки давили живих людей у Вільнюсі, Залізний Шурік зробив ганебний, підлий випуск "600 секунд", у якому виправдовував дії Москви, звинувачував литовців у терористичних намірах (типу "Если бы мы вовремя это не пресекли..."), знімався в строю з тими спецназівцями з автоматом і запевняв, що з часом самі литовці назвуть тих російських танкістів і спецназівців героями і будуть їм дякувати. Саме з тієї передачі пішло розтиражоване потім словечко "НАШИ" (навіть одну з путінюгендівських організацій так назвали) - у тому випуску "600 секунд" "Наши" було написано на касках тих спецназівців. "Наші" - значить апріорі хороші і праві, а всі "не наші" - апріорі бридкі, продажні тварюки, які не можуть бути правими.
Макаревич тоді виконав пісню "Отпустите литовцев!", в якій закликав Горбачова дати незалежність прибалтам, нагородивши всіх тих спецназівців і танкістів "медалью с портретом Невзорова" і на тому заспокоїтись. А самі прибалти, добившись незалежності, оголосили Невзорова персоною нон-грата і назвали його "гениальным негодяем".
Після того всього я для себе назавжди викреслив Сашу Невзорова зі списку порядних людей, і навіть взагалі з числа людей...
Але через кілька років Невзоров виринув зовсім іншою людиною. Просто абсолютно іншою. Хоча неможливо собі уявити, як можна стати кардинально іншим після всього того вищепереліченого. Я був вражений, просто не вірячи своїм очам, - випадок унікальний. Схоже, так на нього вплинув інтерес до науки як такої і до людей науки. Він перетворився в атеїста і затятого антиклерикала (немає зараз у Росії більшого ненависника державного православ'я і більш їдко-насмішливого борця з релігійним мракобіссям). Він став поширювачем ідей просвітництва, реалістом-прагматиком, висміювачем ідей "романтичного імперства" і підтримувачем ворожих російському шовінізму сил.
Говорить він завжди щиро, з переконанням і впевненістю в своїй правоті.
І не боїться зізнатись, що раніше помилявся.
Хоча це, взагалі-то, не помилки, а страшні гріхи, які треба спокутувати. Сам же Невзоров у відповідь на питання про його колишнє життя якось сказав, що він у свій час досхочу "поэкспериментировал з фашизмом", а потім "с легкостью развернул орудия в другую сторону".
СТОП! Як все просто. А хто буде платити за "експерименти"? За кров на руках тих, хто накручений "600 секундами", чеченськими репортажами, фільмом Желєзного Шуріка про чеченську війну і його шовіністичними виступами, поперся вбивати людей?
Майже з усім, що говорить Невзоров зараз, я згоджусь.
Але іноді, коли слухаю його, у мене виникає відчуття, що щось тут не те, що проскочило щось чужорідне - "не з цієї опери". Так, ніби до елегантного костюму лондонського джентльмена причепили кишені від більшовицького френча.
То похвалить героїчних Придністровських сепаратистів, то скаже, що "украинцы от русских недалеко ушли - они так же поддаются зомбированию", то когось з російських найманців у Чечні чи Придністров'ї назве "благороднейшим человеком", то заявить, що "украинские СМИ нагнетают ненависть [к России]" по принципу "если им можно, то почему нам нельзя?", то про Гіркіна висловиться: "А парнишка-то, в общем, неплохой". А то й взагалі - скаже, що поважає "Владимира Владимировича - в своем роде трагическую личность".
Це подають голос скелети з його попереднього життя, які він так і не прибрав зі своєї шафи.
Тому, попри всю сьогоднішню проукраїнськість Невзорова і його непримиренність до імперської політики Росії, я сприймаю його лише як ситуативного союзника.
Бо не схильний повністю довірятись людям, які не спокутували свій гріх. І навіть не заїкнулись про розкаяння.
