Десять валізок до Моксви
 
Шановний пане полковнику!
 
Затромбованість життєво важливих артерій політичної системи країни шлаками та фекаліями суспільства у вигляді пройдисвітів у високих кабінетах усіх гілок влади, призвела до того, що загроза втрати Україною державного суверенітету стала як ніколи гострою. Держава ні в якій мірі не захищає інтереси своїх громадян. Уся ця кримінальна наволоч, що нечувано збагатилась за рахунок пограбування країни та переважної більшості населення України, використовує державні інститути для захисту виключно своїх інтересів. Верховна Рада, за винятком лише кількох порядних людей, які взагалі невідомо як там опинилися і ні на що не в змозі впливати,  остаточно перетворилася на апатріотичне злочинне кубло. Не далеко від Ради пішов і Уряд. Про «гаранта» взагалі говорити не варто. Це не просто пусте місце, а місце із знаком мінус, що притягує усілякий збрід на кшталт Балоги і такого ж непотребу.
 
Отже, територіальне утворення, що історично іменується Україною, як  держава майже не існує. Пограбована, неодноразово зраджена і перепродана можновладцями і наближеними до владного корита привладними свинями, роззброєна, позбавлена єдиного фактору стримування потенційного агресора – ядерного потенціалу, розірвана і поляризована штучно загостреними питаннями двомовності і подальшого вибору між Європейським майбутнім чи російсько-азіатським минулим, наша рідна Україна все більше наближується до можливого небуття.
 
Я звертаюсь до не багатьох, але справжніх патріотів України: згаяний час сьогодні вже буде неможливо надолужити. Час рятувати країну, яка залишилася без руля і без вітрил, і яку вітер несе на смертельні скелі!
 
Я не можу сказати, що я знаю все, що потрібно робити, але я точно знаю, чого неможливо не зробити!
Існуюча політична система має бути демонтована.  Рада розпущена, а особливо заслужені її артисти мають поповнити ряди самодіяльності виправних закладів.
Посада президента, можливо, має бути не тільки ліквідована, але має відбутися національний суд, який визначить внесок чи злочинну бездіяльність кожного з трьох президентів, які, власне, і довели Україну до сьогоднішнього жевріння, а заодно визначити законність їх статків і витрат.
Не індульгенція за право наслідування, як у російських Єльцина і Путина, а суворий вирок народу, як у румунського Чаушеску, має бути у всіх «слуг народу»  перед очима на усі часи.
Гетьманат чи парламентська республіка – має вирішити народ України після перехідного періоду на загальнонаціональному плебісциті чи в іншій формі народного волевиявлення.
Має відбутися ретельна перевірка законності накопичених капіталів, реприватизація на відкритих справедливих засадах. Рік за вкрадений мільярд (назвіть Ваше співвідношення!) я вважаю справедливим. Ну і конфіскація, ясна річ… Я вже не кажу про прогресивний податок на нерухомість, особливо з багатомільйонних майонтків… Одинокій бабці Мані на її 41 кв. м нема чого турбуватися – живи собі, старенька, доживай віку! Держава тобі й так винна, щоб ще з твоєї пенсії податок забирати! А нешановні –чуки, -метови й такі інші –мойські  і –убські – будь ласка, розкрийте Вашого пуляресика! Я гадаю, 10 %  річних Вас не обтяжить?
Політичні «партії» мають бути розпущені до часів, коли вони будуть насправді когось репрезентувати, окрім грошей своїх спонсорів і засновників.
Компартія у будь-якому вигляді має бути заборонена, як інструмент антидержавного впливу, а її провідники засуджені.
У Кримській автономній ОБЛАСТІ мають бути забезпечені РІВНІ права на повноцінний розвиток Української, Російської і Татарської культур. Лише така наявність трьох РІВНИХ етнічних компонентів зумовить існування будь-якої автономії у Криму, вільному від будь-яких іноземних військових баз.
Російська мова може бути регіональною на перехідний час, але зайняття державних посад має бути унеможливлене без досконалого володіння українською.
І наостаннє - про долю нашого молодшого дебільного братця…  Щоб у його хворій голові не виникало ніяких дурних думок, необхідно негайно відновити програму атомних озброєнь (відновлення ядерного статусу – назвіть як хочете). Розбиратись із світовою суспільною думкою будемо потім. Хай пан Огризко, якого я щиро поважаю ще із студентських часів, вдовбить в бюргерські голови, чому для України це ЄДИНИЙ засіб зберегти свій національний суверенітет. Нам не потрібні сотні і тисячі боєголовок. Десять валізок, які можна залишити у камерах сховища на вокзалах, чи розвести по маасковських квартирах стали би надійнішою гарантією стримування братських обійм придуркуватого москальського кузена…
Отже, пане полковнику, думайте швидше!
Щиро,
Ігор Тарасенко