Сльом – 205 добіг свого кінця серед дружніх посмішок і різних за стилем, але однаково чудових віршів, захопленим декламуванням яких я вдало відволікала мати-настоятельку від думки про декілька спустілих полиць в монастирському підвалі.
Хоча…
Всіх світових запасів коньяків
Було би мало для поетів-козаків!
А збиралися поети в цей раз тут –
https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/29138.phtml
Дванадцять поетів, як дванадцять лицарів Круглого Столу, явили свій талант і поетичну майстерність та довели, що Сльом у нас насправді вдався на будь-який смак! Я щиро дякую всім нашим лицарям-поетам, які своєю різноманітною творчістю, іскрометним гумором, пекучою сатирою і навіть романтичними компліментами
перетворили цей Сльом на справжнє свято.
Пан
Симеон Пищик розпочав Сльом відразу двома букетами – троянд і прекрасних віршів, де знайшлось місце і президенту, і боксеру… Блискуче розкусив героїчне видряпування гаранта на танк пан
TVOREC, після чого потішив нас прекрасним віршем пана Кобилякова і розкрив секрет впливу бурякового коньяку на чоловічі організми. Не менш яскраво виступив пан
олекса.БЦ, довівши, що справжній геній може легко перетворити простенький початок віршика на справжній шедевр – а потім подарував Сльому ще пару чудових віршів, за що ведуча безмежно вдячна. Пан
Sergey Hanjin похизувався лаконічністю, яка, як відомо, найближча родичка таланту, а пан
Ostap охопив поетичним поглядом нинішній Східний фронт… Пан
сильвер у міру своїх сил уявляв, що буде, якщо затятий кришнаїт стане до лав пецоботів. Стиль пародії спритно перехопив пан
Дюма – і дитячу скоромовку обернув на витвір, яким пишалися б футуристи Срібної Доби. Нарешті не пройшов повз Сльом і пан
евгений рекушев, верлібром нагадавши про легковажність муз та крихкість сучасного письмового приладдя, а останнім завітав зненацька пан
Pavlotex, який спробував поєднати форму японського хокку з епатажно-панківським змістом.
Пишаючись таким розмаїттям дорогих талановитих гостей, пропоную їм вибрати собі пляшечку до вподоби…
А тим часом велику і сяючу бронзову медаль отримує пан
Клапейрон за яскравий твір «із футбольно-залізничним валійським відтінком»
Ехал поезд из Кремля
В сторону Уэльса.
Машинист χуйнулся, бля,
Головой об рельсу.
Машинисту похую –
Голова-пустышка.
Тихо молвил:
- Мать твою! –
Вовка-коротышка.
Встал.
Надел на лысый жбан
Мятую фуражку…
И ушёл домой Вован
Пешедралом в Рашку.
До медалі додається почесна пляшечка
Срібло сьогодні отримує пан
Wog, що приніс в дарунок товариству «Українську застільну» :
Воріженьки розплодились,
Що друзів не нада...
Ми давно б їх побідили,
Якби не та зрада.
Газ дешевий нам підкинув
Кацап як пілюлю...
Він давно б у Лету канув,
Якби не та Юля.
Грошей нам імпер’ялісти
Сиплють у кишені…
Ми могли б їх гузном їсти,
Якби не той Сєня.
Взявсь Луценко будувати
Республіку третю
Й ось ми майже в шоколаді…
Якби не той Петя.
Та мені ще гріє груди
Сподіванка слаба:
- Мо’ і з нас ще будуть люде?
- Якби не та жаба...
З медаллю непогано гармонує кольором упаковки наградна пляшка
Найбільше ж потішив читачів пан
violonchelist, змалювавши картину солодких мрій, що до часу ховалися на денці літрової ємності…
Я оце як літру вмажу -
зразу купа різних мрій...
Ось гарант народу каже,
що не виправдав надій...
Сам себе в тюрму саджає
генеральний прокурор...
Бойко трощить, і ламає
росіянський триколор...
Дуже вразила столиця!
Ліпше стало, ніж було!
На стовбі висить Плотницький...
На ліхтарику - Хуйло...
Ні війни нема, ні лиха...
Люди в цирк ідуть, у сквер,
на виставу "Про тарифи",
де "ковьорним" сам прем"єр...
Новій Раді - нову залу
будівельники здали.
Бо на бувших - стеля впала...
Видко, й стелю "допекли"...
Та картинки, оку милі,
раптом сходять нанівець...
Мабуть, це воно - похмілля -
сподівань моїх пиздець...
Для рятування від похмілля переможець отримує спеціальну «аптечку»
І право твердою досвідченою рукою вести в мабутнє корабель нового Сльому.
А я від усього серця дякую всім учасникам Сльому – 205 та сподіваюся, що в не дуже далекому майбутньому всіх нас чекає зустріч ДД в реалі, куди можна буде принести вже не намальований, а справжній коньяк (звісно ж, з монастирського підвалу
) і пригубити за Сльом… за поетів… за справжніх чоловіків!
Най Небеса бережуть вас, дорогі друзі! Творчої вам наснаги!
©
Монашка [01.07.2016] |
Переглядів: 1851