Зібрались якось міста України, щоб поговорити та  дізнатись як кого перейменували у зв'язку з декомунізацією. Дніпро з Олешками раділи, казали, що давно вже очікували,  а от Горішні Плавні сиділи у кутку і  весь час скиглили: " вот било ж нармальнає названіє "Камсамольск", так нєт же, нашли гдє-та  еті гарішні плавні,  ну что за названіє такоє??? І кто такіє істаріческіє названія прідумивал??? Сєлюкі! ",  - істерили новоназвані Горішні Плавні. Їх намагались заспокоїти та розказати про історію створення їх міста, про історичну назву, але то все було марно, невтішні Плавні Горішні, розмазували сльози та соплі по обличчю і нікого не слухали, навіть щось про самогубство натякали.  Ну то таке... Довгенько сиділи,  та вже й спати полягали всі, навіть заплакані Горішні Плавні, і залишився один єдиний, той, що як завжди, ніяк не міг заснути. Він сидів, дивився на місяць у небі, щось наспівував собі під носа, потім підвівся і зачаровано вимовив: " Це ж треба, га? Яка ж краса... ГОРІШНІ ПЛАВНІ..  везе  ж комусь на історичні назви, не те, що... Ехххх...".  Херсон тихенько зітхнув і поплентався спати, бо вже світало...