Які конфлікти виявили себе під час наших революцій?
 
1. Національний
 
Йдеться про самовизначення і відродження етнічної складової української нації. Багатовікове пригнічення українського етносу мало бути компенсованим для того, щоб нація позбулася комплексів і зайняла гідне місце серед інших націй Європи (в першу чергу).
 
Національний поштовх ми відчули вже в 2004-му, коли атрибутика української державності постала як розпізнавальний набір для розділення на свій/чужий. Тоді ж сформувалися дві множини - "проукраїнська" і "антиукраїнська". Їхнє зіткнення відбулося в грудні 13-го року.
 
2. Україно-російський
 
Хоча РФ не погрожувала військовим зіткненням, для багатьох було зрозумілим, що з Севастополя ЧФ нікуди не піде і 5-та колона в Україні завжди буде загрожувати сепаратизмом. Споконвічний конфлікт Україна-Московія спалахнув в 2014-му. Проукраїнська частина суспільства поповнилася патріотами різних етнічних походжень, послабивши тим певною мірою перший конфлікт.
 
3. Інституціональний
 
Українська державність за формою управління була продовженням радянської автократії. Замість 1-го секретаря КПУ незалежна країна отримала Президента. Замість ЦК вона отримала АП. Згодом пострадянський устрій еволюціонував в олігархічно-мафіозну автократію.
 
Перші ознаки відторгнення українською ментальністю автократії виявили себе в 2004-му, коли виник лозунг "Бандитам-тюрми!". Про те, що буде після "бандитів", українці ще не знали. В 2014-му вже лунали здогадки про необхідність заміни не осіб при владі, а системи управління, але суспільство виявилося не готовим для такої реформації. І обмежилося усуненням донецьких. Щоправда, і цього вистачило для загострення перших двох конфліктів.
 
Отже, маємо три конфлікти, без завершення яких становлення успішної нації навряд чи можна очікувати.
 
На фоні трьох зазначених конфліктів розвиток країни зазнав багатьох криз. Більше того, кризи навряд чи можуть бути подоланими без вирішального завершення конфліктів. Всі три конфлікти мають бути розв'язаними одночасно.
 
Дійсно, без становлення українського етносу як домінанти української нації не можна перемогти в війні з РФ. Без перемоги в війні не можна здійснити перехід від автократії к демократії. Без заміни мафіозно-олігархічної автократії на самоврядну демократію не можна сподіватися повернути території і відродити український етнос.
 
Так шо от так. Одночасно: треба перебирати управління на місцевий рівень і - в руки громадянських асоціацій, а також спонсорувати українське кіно, український шоу-бізнес, і разом з тим потроху стискати кільце навкруги Ордло і за тим і Криму.
 
І ніяких імен, прізвищ і прізвиськ.
 
Самі підуть і самі прийдуть.