У кожного народу є міфи. Видно, не може людство без них. Так і лишаються в світовій культурі міфи про Гільгамеша, про давньогрецьких богів, про сузір’я Плеяд, про білих бороданів, що прилітали з небес до інків, про хитрого африканського павучка Анансі. Цікаво. Міфи дають нам зрозуміти наших пращурів: чим вони жили, в що вірили? На що сподівалися?
Кожна влада створює міфи під себе: щоб зручно сиділося. Що поробиш, я цинік. Але скажіть мені, що це неправда? Отож. Тут справа не в самих міфах, а в їхній кількості. Та токсичності. Чому я про токсичність? А тому, що натовп (а сучасні міфи створюються іменно для нього, для охлосу)- створіння нерозумне. Циніки, ще більші за мене, стверджують, що розум натовпу зворотно пропорційний кількості людей у ньому. Та і пласкі думки гарно в голові вкладаються. Тому міфи для натовпу- примітивні й діють на емоції, на підсвідомість та виключають будь-яку критику.
Імперія, від якої ми тільки зараз із кров’ю та болем відокремлюємось, створювала та творить величезну кількість міфів. Їхня кількість вже давно, у відповідності зі старим Марксом, перейшла в якість. Якість, до речі, визиває сумніви...
Спочатку скажу таке: сьогодні НЕ СВЯТО! Сьогодні день Пам’яті. День скорботи та примирення. "Ніколи знову!"- пам’ятаєте? А в імперії: "Можем павтаріть!" Що "павтаріть", вбогі? Прочитайте вірш "Я убіт подо Ржевом". Він написаний людиною, що бачила війну. Може, тому й не просихав Твардовський після війни. І не повернеться язик за це його картати.
Міфи: "28 панфіловцев", "нєпобєдімая совєтская тєхніка", "бітва под Прохоровкой- крупнєйшая танковая бітва в історії". Про американський алюміній, консерви та "Студебеккери" чомусь не хочеться згадувати. Як і про те, що Покришкін літав на "Аерокобрі". І про винищення велетенської танкової радянської армади на Правобережжі України в 1941 році. І про висновки Генпрокуратури СРСР щодо міфу про "панфіловців".
Зараз вже кажуть досить офіційні російські особи, що міф про тих же панфіловців повторено вже стільки разів, що він став правдою. І треба за його викривання карати, як за фальсифікацію історії.
Гітлер створив для своєї країни незліченну кількість міфів. Зокрема про "єврейський світовий уряд" та про "арійськість" давньогерманських племен. І знайшлися вчені на підтримку. І повірив плебс! А вже потім, після крові, сліз та розрухи, облетіли оці міфи з тіла німецького народу, як лушпиння. Бо така у них здатність: міфи про зверхність, про вікову історію та Господнє призначення приростають та облітають тільки з кров’ю своїх носіїв.
Міфи старі накладаються на новостворені. І виникає така собі міфологічна шизофренія: червоний прапор та ікона з Миколою Другим, якого під таким же прапором вбили; гундяєвське "православ’я" мирно сусідствує з міфом про "доброго дєдушку Лєніна", хоч цей "дєдушка" нищив священників із сатанинською люттю. Пам’ять про жертви війни вживається з міфом про геніальність людожера Жукова. А про "Баби єщьо нарожают" думати не хочеться. Це ж так важко: думати. Вбивця росіян Кадиров став "найкращим русскім". Мене не вразить, якщо мусульманина Кадирова після смерті канонізує РПЦ. "Миадіннарод" та "Убьом укропов" теж гарненько вживаються в хворій свідомості. І носяться із придуманною "тисячєлєтнєй історієй" та "братством" як дурень із писаною торбою. Хоча чому "як"? Хіба шизофренія- не хвороба? Хіба від того, що хворіє не одна людина, а ціла країна, хвороба стала менш небезпечною?
І б’є пропаганда по слабких, відвиклих від критики, мізках. І чимдалі, тим легше займають там місце думки-паразити: про "старшего брата", про "мивєлікіє"... До речі: Так, "страна пєрєдовой наукі і тєхнікі" запустила супутник. Це досягнення? Так, величезне. Згоден. А те, що туалетний папір, скільки існував Совок, вважався статусною річчю- це як? Про це думати не хочеться? А треба. Бо будь-яка держава починається з людини. А у них, у сусідів, що з автоматом до нас у брати лізуть, держава- спочатку, а людиною вона закінчується. А це вже страшно. Бо тоді і з’являються оті дитячі виступи. Бачили? Про те, що вмирати- це добре, головне- перемога.
Якщо людина, йдучи, дивитеметься не вперед, а назад, вона впаде та розіб’є собі лоба. Я це до того, що усі сучасні міфи, вони про давнє чи недавнє минуле. А дивитися тільки в минуле шкідливо для здоров’я держави. І страшно, і смішно виглядає 140-мільйонна держава, стоючи в звичній коліно-ліктевій позі (всьо встайом с калєн!), с головою, повернутою назад. І не бачить вона майбутнього, бо в полі її зору- тільки власна срака.
