На Паску у нас на Закарпатті прийнято скати палити. І спомнилася мені одна історія, яку я чула колись давно, но тать іщи м коли дювков бола… Розказав ми її єден муй цімбор.
То боло на Паску прийшлисме з мойов файтов до них поливати. А Мішко ми й розказує, ощ учора они з хлопами на вершку коло села палили скати, но тать таяк усе…
   Прийшов ім а хлопці уже сидять огинь горить, я с яз ними здоровкву, айбо вижу ош Лоція ниє. Но тать я начав переживати, як то буде, тай без нього… Кажу я хлопцям, ош не красно, начинати без Лоція, самі палинку п'єте, пивом запиваєте, а бідний челядник най дома сидить?
  Но а Йоні ня і звідать: «Тебе прошлий рук не боло нє?» А я ж прошлий Великдень на зароботках бов у Чихії та й клієнт ня не пустив думу, роботи малисме много. Тоди Йоні й розказав мені, чого то Лоці забожився, ош бульш нигде не буде з нами скати палити…
А сталося так, шо хлопці палили собі скати, помали пили палинку запивали пивом. Айбо нич не їли, бо пуст і до сяченой паски з шовдирьм нич їсти не мош. Огинь горів собі помали, а Лоці позирав на тот огинь та й дим і думав си ош доста малий і з села го не дуже й видко. Тоди вун догадався, ош у нього дома є старий газовий баллон та й  уже пустий, но може малинько у ньому ся опстало.
Поговорили они усьов бандов та й рішили, ош то буде файно кить они тот баллон вержуть у огинь і тогди усьо село буде го файно видіти… Принесли ми тот баллон та й Лоці вер го у огинь.
- Но што я ти, Мішку, уповім, - продовжив свою оповідь Йоні. – Ти колись відів фотографії взрива атомної бомби, тать се боло почти так же, лиш із звуком і блисько. Сись огинь уже не лиш виділи і чули у нашому селі, а й у трьох сусідських.
Добре ош ми ся попрятали, а бідний Лоці оглух нарас і на цілий тиждинь, а як почав говорити - через три дні – то начав ся заікати так, ош нич го розуміти не боло.
На сисю оказію на наш праздничний огинь зойшлося много народа – і міліція, і пожарники, і скора помощ прийшла, а й також пожаловав до нас у гості наш біров, вун їх усіх і пригласив на се дійство.
Дохтори помали откачали Лоція, котрий іщи з годину трясся і позирав на єдну точку. А після сього його, як головного організатора сього дійства забрали у міліцію. Так вун і провів тоту Паску у КПЗ і замість шовдаря їв баланду.
Уйшовши вудтіть вун зарукся у церкви, шо бульш з нами вун не пуйде… Так шо, Мішку, ми нись без нього празновати будеме.
-Після сього, - розказовав далее ми Мішко, - ми налляли си по пувдеци паленки та й упили за здоровля Лоція…