Бов теплий літній динь, в туй частині Карпат, що її жителі називають «Страна Лишакія». Сват Мигаль сидів на лавици коло сторожки і раховав кілько му зозуля рокув дасть. Динь бов файний. Робота ся робила, а кантора писала години. А робив Мигаль сторожом на пілорамі.
Зозуля ще й не дорахувала, а Мигаль вже учув шо до охраняємого об’єкта їде якийсь мотор. Побзиравши у бук главної капури він увидів, шо то не просто мотор, а й «цементовоз», коротше кажучи ГАЇшники подрулили. Уйшли вудтіть два урвитоші тай загойкали:
-Ви Михайло?
- Пак видау я.
-У нас для вас є посилка від Дмитра Михайловича. Ось отримайте.
Мигаль узяв подарок. Побзирав, атам дві фляші палинки по літру. Та не просто палинки, а самої «Фінляндії».
- Но пак видау на мого Бога, Митер ня не забов. Ош у брата Динь нароженя. А вы хлопці пак видав із самого Вареши сюда се ми везли. Но молодці. Та пойте ближе. Я дорас булі спечу з солонинов та з бринзьов, пікниці наріжу та под таку палиночку й одмітиме мою дату. Вы пак видау з такого путе, з самого Вареша та у нашу Лишакію…
- Ой ні дякуєм, нам не можна. Ми тут у вас попрацюєм. А то нам на бензин треба…
- Но пак дякуву, ш осте ми се передали. Файного вам дне.
Хлопці пішли заробляти, а Мигаль ся зажурив. І упити є, і закусити, а ні з ким.
Стойить вун на капурі аж батюшка мєсний на тракторі сіно везе.
-Слава Ісусу Христу пан отець!
- Слава навіки! Шо то ти Мигалю такий зажурений?
- Е пак видау принесли ми два літри парадной палинки, а упити ніским. А у мене нись Динь рождинія. Пойте хоть вы зо мнов пувдецу упийте.
-Йой пак видау Мигалю поздравляву тя, но я за рульом, мені не мош…но хиба що 50 грам. Та із закусков.
- Закуска є пойте.
Сіли они, за пувдецов пувдеца, та й єднай фляшки ниє. Закуска тоже поменшала. Стало ся вечоріти і батюшка сповнив шо йому щи сіно домув вести та й на вичорню йти. Попрощався вун з Мигальом та й поїхав.
На подєзді до села із кущів, як чорт з табакерки (не при батюшко ви буде сказано) ускочив гаїшник та й тормозить нашого попа.
-Сержант Тополя ваші документи. Ой та ви п’яні. Дихніть у трубочку.
-Хлопці може не треба, я на вичурню пилувуся. Нате 50 рублюв, бульше не маву та упустіть ня. А щи кіть хочете можу за вашой здоровля ся помолити та й за здоровля вашой файти. Лиш напишіть ми на цетликови.
Хлопці узяли 50 рублюв, на папірьови понаписовали імена та й давуть батюшкови. Но а тот шо робити бере ті цидулки та й мнеся.
-Ай бо чи знаєте хлопці шоби Богу булла угодна ся молитва, то має боти якась пожертва до церкви.
На се наші гаїшники не могли нич учинити. Порилися по жебівлю та й утягли усьо ті же 50 рублюв та й дали попови. Пуп подяковав, сів у трактор та й пушов домув.
Уже ся тимніло, Мигаль доїдав останню булю, коли до нього у капуру подуркали. То боли всьо ті же урвитоші міліцішти.
-Дядя Міша чи маєте дещо поїсти. Бо ми такі голодні. За весь день так нікого й не зупинили. Окрім Священника вашого та й того відпустили…