Початок історії: https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/16785/user_id/11398.phtml
 
Нові обставини у резонансному вбивстві,
Або чергові ігрища правоохоронних «лялькарів»
 

Перша кримінальна справа тривалий час розглядалася в Перечинському районному суді по хуліганських діях Є. Каганця, який тієї ночі на місці вбивства Павла Опаленика трощив його машину. Є. Каганця засуджено до чотирьох років позбавлення волі. В подальшому амністовано.
Нині в Перечинському районному суді на розгляді ще одна кримінальна справа по одному із учасників події тієї ночі – Валерію Сірохману, який відіграв у вбивстві Павла Опаленика свою роль – перекривав дорогу машини Павла Опаленика автівкою, якою він керував, а потім трощив машину Павла Опаленика.
Наскільки відомо редакції газети, на сьогодні триває слідство по кримінальній справі стосовно вбивства Павла Опаленика, яка виділена в окреме провадження. По ній ще нікому офіційно підозра слідством не висувалась.
Саме по цій справі нині киплять пристрасті та плетуться інтриги. Причиною стали результати мого журналістського розстеження, яке проводив як голова ЗОО ВГО «Правозахист».
Саме мною у жовтні 2015 року було передано працівникам СВ УМВС України в Закарпатській області прізвища людей, які могли розповісти про деякі обставини жахливої ночі 19 грудня 2011 року.
Однак за час, що минув, майже до кінця січня 2016 року слідчі дії по даних, наданих мною, із незрозумілих причин не проводились. Саме із причини бездіяльності, в цей період я був був вимушений подати скаргу на ім’я керівництва вже Закарпатської поліції, повідомити, що йому відомі нові особи, які можуть сприяти розкриттю обставин вбивства Павла Опаленика.
Після поданої мною скарги я був повторно викликаний у Закарпатське управління поліції, де передав слідчому нові дані про осіб, які, з їх слів, були свідками подій тієї ночі.
Реакція слідчого не забарилася. Він приступив до перевірки наданих даних тільки через три тижні. До відтворення подій із особами, які, за їх словами, бачили як і хто вбивав Павла Опаленика, слідчий вже приступив на початку березня 2016 року. Як потім з’ясувалося, він виїжджав у складі оперативно-слідчої групи в область по інших резонансних злочинах. І тут почалося найцікавіше.
Саме в цей час, майже за чотири тижні після передачі мною результатів журналістського розстеження слідчому управління Закарпатської поліції, в правоохоронні органи різного рівня: Генеральну прокуратуру України, Національне антикорупційне бюро, Міністру внутрішніх справ України тощо, від одного із фігурантів тих жахливих подій – Едуарда Каганця надходить заява про злочин, в якій він повідомляє, що готовий дати покази та розповісти про усі обставини, які привели до вбивства Павла Опаленика, назвати прізвище вбивці.
В своїй заяві він також наводить факти корупції з боку окремих працівників Закарпатської прокуратури, яка, із його слів, взяла крупну суму хабара по цій кримінальні справі – 150 000 доларів США…
В цей же час починається тиск на свідків. Як вони стверджують, на них тисне Є. Каганець. На диво в цей же час Є. Каганець та В. Сірохман заявляють, що, навпаки, тиснуть на них, як свідків тих подій, які готові назвати прізвище вбивці.
При цьому найпарадоксальнішим є те, що в цьому випадку заяв у правоохоронні органи від них усіх по факту погроз не надходило…
При цьому не є зрозумілими дії Закарпатської прокуратури, яка в цій історії зайняла позу страуса. Чи то перелякалася, чи то відбулося щось інше…
Стверджувати про це дозволяє та обставина, що заява Є. Каганця, не залежно від того, об’єктивна там інформація чи ні, за місяць так і не була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань, як це передбачає законодавство України, а сам Є. Каганець не був відразу ж допитаний.
Саме це дає привід сумніватися в об’єктивності та неупередженості нашої прокуратури.
Саме цією нерішучістю прокуратури знову ж скористався Є. Каганець, який, як стало мені відомої, вже через суд має намір зареєструвати заяву про злочин, внісши її до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Як результат, на сьогодні виникла патова ситуація. Покази усіх сторін значно ускладнюють розкриття цього резонансного злочину, адже виключають одні одного, при тому, що усі особи були на місці події і бачили,  що там відбувалось.
Так і напрошується висновок, чи не навмисно прокуратурою було створено цю ситуацію, адже в цьому випадку тільки вона залишається при своїх інтересах…
У зв’язку із цим виникає багато запитань.
1. Хто зробив витік інформації про допит свідків із В.Березного наприкінці лютого 2016 року та проведення слідчих дій – відтворення, яке відбулося на початку березня 2016 року, про які чомусь знало все населення В.Березного? Це є випадковістю, непрофесіоналізмом чи чиїмись навмисними діями?!
2. Хто захистить свідків, які дали покази і на яких, за їх словами,  здійснюється тиск?