1. Найбільш відомим з незалежних громадсько-експертних об’єднань протягом останнього року стала «Нова Країна» (НК). Незалежним від зовнішніх джерел фінансування, бо запевняє, що функціонує лише на кошти учасників і добровільні пожертви симпатиків. Фундаторами і ключовими активістами НК стали бізнесмени, то ж вони обрали традиційний ліберально-економічний курс: придушіть корупцію і монополізацію, дайте підприємствам вільно працювати, і ми збудуємо нову країну!
Проблему міждисциплінарності  «Нова Країна» пропонує вирішити своєю цікавою пропозицією Національної ідеї: «Українське щастя». Привабливість її полягає у поєднанні універсальності (щастя) і можливості структурованості: адже, існує і регулярно вимірюється відповідний міжнародний індекс. Цей покажчик дозволяє чітко конкретизувати завдання, що ставлять автори: протягом семи років вивести Україну в першу двадцятку країн за індексом щастя. (Візійний проект “Нова Країна”http://novakraina.org/)
Разом з тим, ідея Щастя не пояснює оприлюднених пріоритетів і внутрішньої логіки десяти напрямків роботи, що перелічені у Візії. З переліку неможливо оцінити і пояснити комплексність/повноту проекту і послідовність його реалізації. Не дивно, що пропозиції НК досить прохолодно зустрічають в уряді, а напрацювання окремих експертів та спільнот частенько не стикуються одне з одним. Мабуть тому останнім часом «Нова Країна» зосередилася на «зшивці» окремих фрагментів в єдине ціле.
Принагідно зазначимо показову обставину: в опрацюванні Візії НК взяли участь майже дві тисячі учасників, яких розподілили на одинадцять категорій: підприємці, управлінці, громадські і політичні діячі, освітяни, юристи, журналісти… Оскільки ні філософів, ні соціологів у переліку немає, є підстави припустити, що саме у цьому і криється причина того, чому глибина аналізу (і синтезу) проблематики Стратегії виявилася недостатньою. Тим же можна пояснити і той факт, що формула Національної ідеї виявилася штучною: вона не випливає логічноз аналізу, а запозичена для формального приводу продовжити роботу, яку ініціатори вели до Майдану.  
Як бачимо, недоліки цього документу аналогічні недолікам президентської Стратегії «Україна – 2020» (що й не дивно: свіжоспеченийваріант своєї Візії громадські експерти передали чинному президенту одразу після його обрання влітку минулого року).
 
2. До іншого відомого об’єднання «Реанімаційний Пакет Реформ» увійшли головним чином групи, що регулярно користуються грантами. Подолати їх розпорошеність допоміг Майдан, під час якого з’ясувалося, що багатомільйонні донорські вливання в ці ГО не дали потрібного ефекту: ні одна з груп не змогла сама чи разом з іншими надати Майдану зрозумілого і обґрунтованого Проекту для каналізації народної енергії в конструктивне річище.
РПР повідомляє, що має понад триста експертів, активістів, журналістів, науковців, правозахисників з півсотні найвідоміших українських аналітичних центрів та громадських організацій. За потужної підтримки пулу донорів (на чолі з «Відродженням» Д.Сороса) РПР подав “Дорожню Карту Реформ для Парламенту VIII скликання”, до якої увійшли 23 документи у 18 найважливіших галузях: від конституційної до електронного урядування: http://platforma-reform.org/.
На жаль, питання чому і навіщо, за якими пріоритетами потрібне реформування, в оприлюднених документах РПР не висвітлюється: схоже, ця спільнота вирішила не витрачати ресурси на початок, а працювати… із середини, без публічної Візії. Сама назва «пакет» не передбачає структурності, а визначення «реанімаційний» наводить на думку не про майбутнє, а про минуле: відновлення попереднього стану країни. Складається враження, що ні донори, ні організатори РПР не помітили: суттєве економічне зростання України пішло в небуття після 2008 року – разом з фінансовими пухирями, що тоді луснули. І зовсім не зрозуміло: на чому грунтується впевненість, що 23 їхніх документи (на відміну від усіх попередніх) допоможуть змінити багаторічну практику імітації (див. С_1), яка залишає від благих намірів (реформ) лише їх оболонку?
 
3. Третій, досить розгалужений громадський проект «Україна – це я!»(http://uais.me/) проблему Стратегії вирішує просто: інструментом стратегічних змін визначає процес загальнонародного творення Конституції, яка, мабуть, має корелювати із Стратегією України. Ініціатори спочатку не оголошували про наміри попередніх теоретичних досліджень, але публікації Олексія Жмеренецького, що були виставлені протягом останніх двох місяців, надають аналіз громадсько-політичних процесів, який обгрунтовує висновок про потребу у зміні Системи.  
Тобто, спільнота новітніх українських «конституціоналістів» готується до ПРОЦЕСУ скликання Національних Зборів, який і стане «інструментом написання нових правил співіснування, нового суспільногодоговору». Суттєва логіка тут в наявності: лише ті, хто бере особисту участь у формуванні/обговоренні/конструюванні нового проекту будуть вважати його своїм, отже – активно його просуватимуть. Залишається цей всенародний процес розпочати і забезпечити. Як це зробити, поки неясно.  
 
Отже, три громадських об’єднання ведуть три проекти, два з яких  почули і суспільство, і нова влада: представників РПР та НК інкорпоровано до владних структур. У порівнянні з домайдановим часом це великий прогрес принаймні в двох вимірах. По-перше, відбулася суттєва консолідація «концептуалістів» (з десятків спільнот до трьох об*єднань), по-друге, два з них настільки зміцнилися, що влада дала місце їхнім представникам у своїх структурах.
Але ж, гучність голосу і кількість учасників не може замінити якості проектів, яка залежить від дотримання методології пошуку. А ініціатори та ключові учасники принесли до об’єднань ті самі здобутки і недоліки, яких набули в попередні часи роботи на своїх подвір’ях: брак концептуального підходу і гуманітарної парадигми, що привело до відсутності органічної комплексності, до локальності окремих проектів, що не стикуються. Якщо коротко, Візіям усіх трьох названих спільнот бракує системності.
 
4. Цього недоліку уникла Несторівська група, яка організувала свою роботу цілком закрито – прямо протилежно трьом вищезазначеним. Ця спільнота недаремно позиціонує себе «міждисциплінарним об’єднанням, що займається розробкою стратегічного бачення для країни. Група є самофінансованоюі функціонує на волонтерських засадах» - тобто, незалежною від влади і бізнесу, що забезпечує її перспективність.
Несторівці вельми обережно пропонують вирішення проблеми Національної ідеї: «…новітньою національною ідеєю має стати модернізація нації, а не її побудова:переведення України на траєкторію сталого розвитку...
«Щоб домогтися безповоротності переходу до цінностей самовираження й тим самим посилити шанси реформ у напрямку сталого розвитку й відкритого доступу, слід, зокрема, зняти загрозу безпеці (у різних аспектах) і формувати бажані цінності – через освіту, мас-медії, релігійні організації тощо.» ("Договір гідності заради сталого розвитку" http://nestorgroup.org/documents/)
 
Як бачимо, системність аналізу і коректні формулювання пропозицій несторівців впритул підводять до відповіді на «те саме» питання: ЩО і КОМУ власне, треба робити прямо завтра, аби забезпечити переведення України на траєкторію сталого розвитку.
Але запропонована відповідь на питання, на жаль, поки що розчаровує: «зняти загрозу безпеці (у різних аспектах) і формувати бажані цінності…» Адже, кожен громадський активіст має підстави заявити: так це давно відомо, нас цікавить ЯКИМ ЧИНОМ можна прискорити реалізацію завдання, поки державу не розірвали зовнішні та внутрішні хижаки?  
 
Отже, можемо зафіксувати:
- два варіанти Національної ідеї від громадськості: «Українське щастя»,і «Переведення України на траєкторіюсталого розвитку» та
- один варіант «гідності, свободи і майбутнього»  - від влади.
 
Зрозуміло, що наведений огляд чотирьох концепцій Стратегії містить лише висновки, залишаючи за дужками аргументацію. Розгорнутий дискурс стане можливим, коли спільноти «відкриються» для діалогу, коли буде створено нейтральний інтелектуальний майданчик. А поки що чотири «фабрики думки» пропагують власні здобутки, ігноруючи колег/конкурентів. Разом з тим, кожен бажаючий може пройтися за наведеними в тексті посиланнями, і надати в коментарях заперечення та/чи доповнення до думки автора. Кожна з оглянутих пропозицій чотирьох найбільш відомих і потужних інтелектуальних спільнот містить чимало корисних напрацювань, проте вони лише частково відповідають методологічним вимогам до Візії:
1. Логічним початком і компасом процесу формування Візії має стати визначення та громадське погодження стратегічної Мети України.
2. Візія має бути комплексною: охоплювати всі основні сфери життя. Як мінімум: громадсько-політичні, соціально-економічні та морально-етичні.
3. Візія має бути цілісною: мати внутрішню логіку, аби окремі частини не суперечили одна одній.
4. Документ має включати Дорожню карту, що концептуально пояснює, ЯКИМ ЧИНОМ буде реалізована Візія: напрями, форми, методи, темпи розвитку.
5. Візія має бути вписаною до глобального контексту: визначати місце і роль України в процесі глобалізації.
6. Візія має базуватися на глобальних та національних стратегічних прогнозах: технологічних, соціально-економічних, екологічних і т.п.
7. Візія має бути прийнятною для явної більшості (2/3 чи навіть ¾) українців.
8. Візія, як образ відносно віддаленого (10-15років) майбутнього, не може бути надмірно деталізованою, але має прагнути максимальної конкретизації в суттєвих питаннях: обґрунтування прогнозу, принципові напрями, методи і засоби реалізації.
9. В основі Візії має лежати Національна ідея. Як мінімум, Візія не може суперечити Національній ідеї.
10. Національна ідея має корелювати з історичною Місією України.
 
Тобто, вирішення проблеми Візії вже розпочалося, отримало методологічні підвалини, просунулося до певного рівня і привернуло увагу громадянського суспільства.
Тепер запитання можна сформулювати наступним чином:
ЯКИМ ЧИНОМ можна використати «зерна істини» з наявних напрацювань і що ще треба додати, аби створити Документ, який відповідає не кільком, а УСІМ десяти вищезазначеним методологічним вимогам? Ну, хоча би за першим наближенням
7 липня 2015 р.
(Далі буде Українська Стратегія_4)
 
https://www.facebook.com/notes/спільний-проект/чотири-бачення-майбутнього-україни/734020860057143