Східний авторитаризм і західна технократія однаково приречені. Про це свідчить їх відчайдушне і безуспішне протистояння всьому людству.
 
Ганебні та нищівні капіталовкладення у війну і терор в ім’я націй та релігій, зустріч патріарха Кирила з Папою Франциском для спільної боротьби з “єрессю людинопоклонства”, скандали навколо роботів-людиноненависників Софії і Тау, занепад монополістичних імперій, штучна імітація життя в гробницях-пірамідах соціальної нерівності, стіни яких гарячково прикрашаються інфографікою антикорупційної боротьби рабів за зміну династій фараонів – все це прояви безсилля панівних еліт, які повсюди втрачають популярність, привілеї і контроль над людьми.
 
Світовий порядок змінюється. Суть цих змін в глибині душі розуміють всі. Однак вголос казати про це не можна. Особливо експертам. Заважають численні табу: національні, академічні, професійні, корпоративні, конфесійні.
 
Чіпляючись за звичну стару ментальність, ми боїмося зізнатися самі собі, що світовий порядок змінюється, тому що люди змінилися.
 
Ми стали більш вільними і більш вмілими. Ми критично ставимося до будь-якого авторитету, будь-якої ієрархії, будь-якої монополії, тому що ми навчилися самостійно судити про все, сміливо перевіряти свої судження на практиці та в спілкуванні. Ми живемо своїм розумом. Кожна людина здобуває все більше влади над собою, і люди все частіше виявляють солідарність у спільному захисті цієї влади.
 
Нас можна переслідувати за те, що ми користуємося простими і вічними свободами, дарованими від природи кожній людині, але витоптана трава розпрямляється, а викошена підростає знову. Навіть якщо землю закатати в асфальт, трава проросте, ламаючи його. І на кожного, наприклад, фермера, арештованого за друк жартома власних грошей, припадає тисяча таких самих вільнодумців, які непомітно і безперешкодно займаються натуральним обміном без інфлюючих грошей і без грабіжницьких податків. Більш того, в економічні стратегії з іграшковими валютами мільйони людей грають з дитинства. Виростаючи, чимало з них починають капіталізувати свободу, а не монополію. Бо так вигідніше. Цінність свободи зростає, а монополії знецінюються.
 
Свобода – це самостійність, незалежність, відсутність або подолання будь-яких обмежень. Звичайно, свобода кожного обмежена свободами інших і природними наслідками власних вчинків, але такі обмеження долаються у прагненні гідно домовлятися і поводитися розумно.
 
Я вважаю, що майбутнє за соціальною доктриною віри в найвищу цінність людини, яка заснована на ідеї тотальної особистої автономії. Ця ідея включає три позитивних тенденції: атомізацію суспільства, атомізацію капіталу й атомізацію влади.
 

 
Атомізація суспільства означає, що суспільство служить людині простором самоосвіти, самоорганізації, самозайнятості. Суспільство є сукупністю відносин (соціальних зв’язків) людини з власною природою, включаючи людей, інші об’єкти й цінності.
 
Атомізація капіталу означає, що капітал служить людині інструментом самостійного визначення і розрахунку цінностей для створення надійних відносин, засобом розумного вибору, виходячи з того, що чим більше цінностей людина вкладає у відносини, тим більшої довіри заслуговує.
 
Атомізація влади означає, що влада служить людині системою реалізації свободи волі в усіх відносинах для самоудосконалення та самозахисту в згоді, довірі та солідарності з усіма людьми, без кордонів та податків, без ієрархій та привілеїв, без страху та насильства, без конфліктів і жертв, без меж.
 
Напевно, знайдуться бажаючі посперечатися з таким баченням майбутнього вільного людства. Але навряд чи хтось вважатиме за потрібне заперечувати той факт, що зараз поняття людини і людяності як ніколи актуальні. До речі, ми з колегами, філософами і релігієзнавцями, проводимо відкритий конкурс есеїв на тему «Людина та людяність: актуальне бачення». Запрошую всіх бажаючих взяти участь.