для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Реп


Реп
   Ось і весна прийшла! Сонечко пригріває, пташки з вирію летять. Краса! Йду сьогодні, десь опівдні, пішохідною зоною, йду неквапом, дихаю весною. Аж тут повз мене, гарчучи прямотоковим глушником, проповз шедевр російського автопрому: ТАЗ-2110. І крізь гуркіт двигуна почув я: в машині, що проїжджала, ревів російський реп.
 
   Як я відношусь до репу? А ніяк: це музика (якщо музика) не мого покоління, тому відношення до англо- або там франкомовного репу у мене стримано-нейтральне. Сприймаю його як фон, тільки й усього. А от до російського репу я відношуся дещо не так. Ось самі посудіть. Ніколи не вслухувались в оті тексти, що російські репери читають? Колись і я не вслухувавсь, а якось стало цікаво. І, на мій простацький погляд, загальна тема 80 відсотків реперських текстів вкладається в одну фразу: весь світ винний в тому, що я такий ушльопок.
 
   А що не кажіть,  мистецтво - засіб вираження душі. Однієї людини, групи, народу. Є ще й один більш-менш об’єктивний індикатор: гроші. Не думаю, що репери не перекваліфікувалися б у сантехніків, якщо б на репові вони не заробляли. Значить, є попит на таку пропозицію. І він, попит, стимулюється, підгодовується.
 
   Точнісінько так, як підгодовуються виконавці пісень, які колись називали "блатнячком", що оспівують блатну романтику. Тут усе зрозуміло: старі бандюганські кадри бажають мати "достойну" та "ідейну" зміну. Тому "блатняк" перевдягли в "шансон" та зробили елементом російської мас-культури. Часом навіть кращі лизуни криміналу, коли забувають своє місце, отримують по голові від своїх "героїв": Круга пам’ятаєте? Цікаво, що в українській культурі такого самостійного явища, як "блатнячок", немає: маємо лише привнесений від сусіда. А те, що співають в такому жанрі, крім інших, і українські виконавці, картини не міняє.
 
   Хтось сказав, що пісня - душа народу. А слухаючи російський реп та "шансон" чітко розумієш, якою покрученою та збоченою вона є у наших сусідів.
 
   Важливо розуміти, що такі пісні - це також зброя. Я не думаю, що той же Наришкін вірить у власні слова про можливе захоплення України за 4 дні. Але в те, що захоплення України може відбутися (та й відбувається!) хай за довший строк, але м’яко та непомітно, вірить не тільки Наришкін: вірю й я.
 
   Пісня пропагує, й нарешті, виробляє менталітет слухача. Загальний культурний фон і призвів до отих 87 відсотків, що схвалюють захоплення чужих територій, несприйняття загальнолюдських ціностей: бо хто сильний - той правий; хто при владі - має право красти та й робити, що йому заманеться; того, "кто в авторітєтє", треба слухатися.
 
   І роздаються плачі про тяжку долю "нішевих радіостанцій" в Україні: бо неможливо нашкрябати 37,5 відсотків бодай поганенького "блатнячку" для ефіру. Бо що за "русскоє радіо" без 100 відсотків російської попси! Кажуть, що й "Радіо Рокс" спіткають труднощі нездоланні.
 
   Як росіяни та ті, що при них підгодовуються, бідкаються над сумною долею українського медіа-простору! А чому? А тому, що відривається ще одна ниточка з тих, якими нашу країну було пришито до імперії. Що злазимо потроху з наркотичної голки "братства" з облудним сусідом.
 
   На початку 90-х років, якась російська газета, з центральних, надрукувала статтю: "Залізяку на пузяку геп!". Писалося в ній, що українці, остаточно сказившись, вирішили перейти на українську в армії та флоті. І так автор статті переживав, що в результаті такого невігластва армія та флот втратять боєздатнісь, бо інакше, ніж на язикє, не можливо віддавати накази та й взагалі, використовувати термінологію. А як ридав автор, що будуть спотворені благородні, освячені віками, морські терміни! Те, що російська морська термінологія складається з перекручених голандських та англійських слів,його не хвилювало.
 
   Про боєздатність нашої теперішньої армії автор тієї статті може спитати у тих, "кого нє било" на нашій землі: у тих що лишились живими. Хоча, думаю, він не порозумнішає.
 
   Слухаючи російські реп та "шансон", виразно бачиш те, що я назвав би рилом нації, бо обличчям, чи, тим більше, її душею, таке назвати неможливо. І оце рило настирливо пхається до нашого городу.
 
   Чи не досить?
© Саня электрик [08.04.2016] | Переглядів: 8056
Мітки: #Путін 

2 3 4 5
 Рейтинг: 45.9/63

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook