Стало тепло і прийшла пора мінєти зимову ґуму на літну. То тре робити фахово, з усмішков на писку, двома флєжками пива (як мінімум) на фальбанку* і би гриміло АЦЕблискавкаДЕЦЕ з радія. То важливо !
     Я то комбіную два рази на рік разом зі своїм кумпльом*, шкільним завгоспом Іваном**. Він сі використовує мнов замісто підйомника, бо його ми пропили ше десіт літ тому з вини того ж краснознамьонного завгоспа семої, а насправді завше і в усім ПЕРШОЇ, школи. Бо тодий му тре було залєти пашчу, а не було за шо...
      Було то троха давно, якось приходе вуйко Іван, відкрив пиво, намастили’змо свої лаби і морди шміром* на всякій случай, би було видно, шо гаруєм*, як сліпі коні, бо моя Ядзі*** в любім моменті може зайти до ґаражу. Лупнули ми по гальбі елю... А після пива переважно хоче сі сцєти... От пішов Іван, викігнув пуцьку, пропхав помежи дроті в плоті і си лєє.
    ...Мушу вам повісти по сікрєту, жи апАрат в него “дай дорогу”, як бальонний ключ від Ікаріуса, шо на Бухів**** їздит...
     О ! А тутка йшла Галя Писката і, як увиділа тотой “ключ”, впала в екстаз, нірвану і обмурок нараз. Лежит, дриґаєцця, як пирфоратор, сміхом ся заливає. Завгосп забув про розпорок* і полЕтів ї р’ятувати. Р’ятівник, курва ! Стоїт над нев, робе штучне диханє, як го шкільна мидсестра на перервах вчила. А учитель з неї фист який файнезний і тому Галє не зразу прийшла до тями, а лишень тодий, як Івану зачєли сі світити звізди в очах від тиску на її варґі*. Та й право ґравітації тиж покі не відмінили... Я то всьо не видів, чемно сидів си і чекав на колєґу, але шось ми то здалосі підозрілим, жи хлопа так довго нема з прогулянкі. Виходжу на обору*, а там така картииииина, шо Сальвадор Далі воскрес і сів си поряд шидевр мадзьґати.
      Підходжу, пробую їх роз’єднати, але ніц не виходе, вни сі зклішчили, як пси циганскі. Я і так, і так, нич не виходе. Нагла поміч з міґавками приїхала, цілий консіліум з мєстних доктОрів сі зібрав, помастили їх чимсь, уколами нашпіґували і якось вни ся попустили. Повстали такі радісні обидва, ніби паска завтра, і пішли, за ручки тримаючись. Живут дотеперка файно, Іван навит на мидсистру зі школи сі не дивит.
      Курва, мало’м не забув - ґуму тре мінєти, як тимпература докола вишча зера на вісім ґрадусів по цельсию.
      Шоб всьо було по ФЕНШУЙ, тре мати добрий струй*... (так повіла ми Volika Zuzak).
Памітайте про то і їздіт сміло, як я.
 
Завше ваш, Яків Кутовий.
 
**читай https://site.ua/jakiv.kutowyj/3352-fartsovshchiki/
***читай https://site.ua/jakiv.kutowyj/3402-naylipsha-kubita-v-sviti-/
***читай https://site.ua/jakiv.kutowyj/3384-a-znajete-yak-v-shidnitsi-na-medvediv-polyuyut/