Скільки галасу навколо законопроекту, згідно з яким український контент телерадіомовлення матиме 75 відсотків від половини усього контенту, тобто 37,5 відсотків від загалу! Особливо цікаво читати коменти "язичних", тих, хто не бажає українською користуватися взагалі.
За старовинною московською звичкою, "кацап як не збреше, то й не спатиме". Тому вдається прочитати про 50 та 75 відсотків, котрі, нібито, займе україномовний контент. Ну то таке. А ось істерика, що підіймається, особисто мене здатна непогано розвеселити.
"Запрєтітє Пушкіна і Лєрмонтова!!!"
Заспокойтесь, шановні! По ФМ-радіо, та й по телебаченню, шанованих у світі російських класиків транслюють не занадто часто. Навіть в Росії, якщо не вважати Гарика Харламова чи, не приведи Боже, Шуфутинського, сучасною заміною великим поетам.
"Начнітє сжигать кнігі!!!"
Ми такі, ми хвашисти, чого там. Доречі, на моїй пам’яті вже спалювали книги. Навесні 2014 року, в Севастополі. Українські книги. Це "духовниє атци і матєрі" страждущих та ущемльонних язичних, мабуть, вчили нас, хвашистів непутьових, як це робиться.
От ще згадав: пам’ятаєте, як обіцяли в Криму вільне вживання трьох мов? Нагадайте мені, в скількох кримських школах вивчають українську мову та літературу? На яких частотах ведуть мовлення кримські україномовні радіостанції? Ось ото ж: повертаємося до приказки: "Кацап як не збреше"...
Є й м’якіші варіанти спротиву: "какаяразніца", наприклад. Тут вже зовсім просто: нема різниці? Так про що мова? А якщо так вже потрібна двомовність, то чим гірша українсько-польське мовлення? Чи українсько-англійське? Що? А... Виявляється, це для україномовних "какаяразніца", а для язичних- нє: їм подавай русскій язик, та можна без ніякого іншого. Як колись Генрі Форд казав про свої "Фордики" моделі Т, які усі було пофарбовано в чорний колір. Коли йому дорікали за надто скромну кольорову гамму, він відповідав щось таке: "Я не проти будь-якого кольору, при умові, що він буде чорним". Схоже на любов язичних до будь-яких інших мов, а надто, до державної мови країни, в котрій вони живуть.
Форд таки був змушений фарбувати машини в різні кольори.
Киплять та піняться носії "россійского, доброго і вєчного", ніби хтось недоумкуватий вирішив російську мову заборонити взагалі. А я згадав плакати в Криму 2014 року: "Упраздніть украінскій язик!". Так що усілякі обвинувачення в фашизмі, геноциді чи террорі я сприймаю як банальне кримінальне бажання "пєрєвєсті стрєлкі".
А патріоти повинні розуміти: російська мова зараз- зброя в руках ворога. Оскільки у нас зараз майже не чути українських пісень по радіо, російські, в кращому випадку поспіхом перекладені на українську, телефільми заповнюють телевізійний ефірний час, на дві третини, як не більше, російськомовна преса... це привід Москві патякати про "братство" та можливість виправдати свою агресію перед власним людом та навіть і перед західною спільнотою.
Наприкінці 20-х- початку 30-х років минулого сторіччя в Україні комуністи проводили політику українізації: таку собі цукерку перед розстрілом. Так тоді також був спротив: "язик" не бажав поступатися якійсь "мовє" не зважаючи на політику партії. І ось тоді великий Остап Вишня писав: "Багато людей українізацію сприймають як кастрацію". Майже 100 років минуло- а слова великого письменника, на жаль, актуальні й досі.
