для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

Бути рабом – це доля, чи підсвідоме бажання?


Бути рабом – це доля, чи підсвідоме бажання?
В попередніх ІМХО https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/28506/user_id/8925.phtml https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/28509/user_id/8925.phtml  я намагався розповісти що таке співзалежність і чому вона заважає нормально жити та будувати нормальне суспільство. Чому ми завжди вибираємо те, що гірше? Чому з декількох сортів фекалій вибираємо ті, що мають знайомий запах?
     Сьогодні я попробую розповісти, звідки береться співзалежність і чому вона така живуча. Чому так легко можна зомбувати народ. А все виявляється дуже просто. Левову долю в зомбуванні виконують самі батьки, тому що вони вже зомбовані, і дітей виховують згідно своїх, як їм здається, правильних життєвих установок.
     Як що повернутись трохи назад, ще до так званого жовтневого перевороту, то в царській Росії носієм моралі була християнська церква. Людям втовкмачували в голову, що вони овечки божі та раби божі. Що людина від самого народження вже грішна перед богом, і все її життя, це спокутування гріхів. Що всі правителі від бога. І людина має їх терпіти, бо виступати проти ставлеників божих, то великий гріх. Як нагорода за всі муки і терпіння на цьому світі, була обіцянка потойбічного райського життя.
     Далі жовтневий переворот, ленінська ґеволюція і нова зомбі система. Тепер є всезнаючі і всемогутні вожді і якась могутня партія, яка при певній моделі поведінки та деякому терпінню, трохи згодом, дасть рай на землі. І цей рай називається «світле майбутнє». Бог з його раєм відійшов на задній план, бо їсти, пити і, в кінці кінців, жити хотілось сьогодні, а не після смерті. Та світле майбутнє десь барилося і все не приходило, а зомбі машина справно працювала. Світле майбутнє маячило на горизонті, виникла концепція: як що не ми, то хоч наші діти будуть жити   нормально. Але треба потерпіти, треба піднатужитись, треба слухати вождів і ні в якому разі не сумніватись в їх мудрих рішеннях. Треба поводити себе як достойний будівник якогось там «ізму», соціалізму, комунізму і т. п. Всі відхилення від правильної поведінки будівника світлого ізму відразу засуджувалось суспільством та «лікувалось» відповідними закладами від ГУЛАГу до психіатричних лікарень. Тому співзалежність від суспільної думки, грала основну роль в поведінці кожного члена суспільства.
     Тепер двадцять п’ять років як совок, ніби то, розвалився. Але сформована совком співзалежність залишилась. Біля владного корита залишились ті ж компартійні функціонери та їх діти, які були й при радянському суспільстві. Зомбуюча машина залишилась та ж сама. Хіба що замінили деякі деталі більш новими та модернізували деякі програми. Тоді йшли в світле майбутнє, нині живуть по новому і таке інше. На додаток, пройшла реанімацію християнська приставка до зомбо машини. І знову кожний член суспільства обплутаний в павутину співзалежності. Батьки знову активно допомагають владним структурам зомбувати майбутні покоління. Розвиток засобів комунікації дозволяє це робити, порівняно з совдепією, зі швидкістю геометричної прогресії.
     Щоб зрозуміти, як все відбувається, спробую пояснити образно, на картинці. Графіків, як Блокер, малювати не навчився.

     Так от, уявіть, що свідомість новонародженої дитини чимось нагадує повітряну кульку на воді, до якої знизу прив’язаний кошик для тягарів, а збоку є трубочка з насосом. Повітря над водою – то духовний світ, вода – то матеріальний світ, а дно – то нижчий енергетичний світ. До півтора року свідомість дитини знаходиться, в більшій частині, в духовному світі. З матеріальним її зв’язує, в основному, мати. З півтора року дитина починає себе усвідомлювати як індивідуальність, як своє особисте «Я». І ось тут все починає залежати від того, що до його свідомості надходить. Як що в кошик буде грузитись зомбуюча матеріальна інформація на кшталт: туди не ходи, цього не роби, ти як говориш, ти неслухняний, ти безтолковий, з тебе нічого не вийде, я для тебе стараюсь, ти повинен і т.п., то кошик поволі тягне кульку свідомості в матеріальний світ і вона, в кінці кінців, повністю тоне. Як що ж насосом добавляти духовну складову, підкачувати кульку, то кулька свідомості довше буде втримуватись на плаву. Як що ж духовний насос буде бездіяльним, то кулька свідомості потоне на саме дно матеріального світу, в багно, і зануриться в темні забобони. Не вірите? Подивіться навкруги. Йду голосувати – кіт дорогу перебіг: не буду за Юлю, буду за Петю, і тому подібне.
     Як що ж з дитинства свідомість отримує достатньо духовного харчу, ведичних знань і таке інше, то свідомість себе ідентифікує як єдине і неповторне «Я» зі своїм світоглядом і своїми особистими думками, незалежними від світогляду оточуючих. Уявіть, що кульку свідомості підкачують не повітрям, а, наприклад, воднем чи гелієм (вищими духовними знаннями), то кулька взагалі може залишити матеріальний світ і подорожувати в духовному. Це, до-речі, практикують йоги та монахи Тибету.
     Єдине, що залишилось кожному з нас, вибрати, що робити зі своєю свідомістю і свідомістю своїх дітей. Кидати в кошик каменюки, які виробляє зомбомашина, чи використати духовний насос. Кому що подобається. Жаби, між іншим, люблять багно.
 
(Далі буде)
© TVOREC [29.03.2016] | Переглядів: 2813

2 3 4 5
 Рейтинг: 35.6/30

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook