Поліщуки прокинулися до життя. Паскудна держава тримала їх в чорному тілі і тримала б далі невідомо скільки, аж тут Бог нагадав бідолахам про коштовності, які лежать в їхній землі. І народ вирішив: якщо ми зараз не вхопимо синю птицю, то так і залишимося з сірою чаплею.
 
Звичайно, що діяти вони почали, як дикуни. А як може діяти народ, який перебував поколіннями у злиднях? Звідки у такого народу з'являться навички впорядкованого життя, якщо він був завжди безправним? На що можна сподіватися в країні, де всі ласі шматки захопили численні мафіозні утворення?
 
Отже, ми маємо справу із стихією, яка не вгамується, поки не пройде через апогей.
 
І що матимемо в результаті? Знищені ліси і грунт. Це так. А чим був ліс для бідних поліщуків? Він був ягодами і грибами, приправленими чорнобильським соусом. Тепер питання: що є для них більш коштовним - гриби і ягоди чи бурштин? Схоже, що таки бурштин.
 
Отже, ми матимемо народ, який відчує смак достатку і який вже не погодиться на статус другосортних громадян. Я впевнений, що пройде деякий час і народ почне шукати порятунку від паскудної держави у самоврядування і самоорганізації.
 
Ясна річ, що найбільший зиск отримують місцеві бандити. І це підтвержує відому закономірність: за все треба платити. Бідний народ був не здатний зорганізуватися і добувати бурштин впорядкованим способом. Отже, він платить бандитам за організацію бізнесу і його охорону.
 
А як було в Америці в часи золотої лихоманки?