Терпець принижених і брутально обкрадених в черговий раз мільйонів  українців не може бути безмежним. Якщо не відбудеться позитивних зрушень, чергова спроба ініціювати третій Майдан отримає масову підтримку. І цього разу протестанти не будуть довго стояти і співати пісень…
То, що ж робити саме СЬОГОДНІ, аби завтра не увійти до штопору?
Треба негайно, поза чергою, створити правовий запобіжник від соціального вибуху.
Який саме запобіжник, і чому він має спрацювати показує аналіз перемоги і наступної поразки Майдану. Майдан зібрався як протест, за відсутності конструктивної програми дій. Виконав протестну місію, і передав владу в руки представникам старого політикуму: під загальні обіцянки зробити все добре.
Це стало фатальною помилкою, бо владу віддали просто під чесне слово, яке в устах нашого політичного класу, на жаль, важить зовсім небагато. Адже він  розбещений багаторічною політичною безвідповідальністю від виборів до виборів. Проблема не стільки в тому, що ми обираємо не кращих, а у тому, що не  маємо правової можливості спонукати владу виконувати свої обіцянки ДО завершення каденції: протягом усіх чотирьох чи п’яти років. Результат відомий: вожді обіцянки не виконали, кредит довіри вичерпали, але визнати провину, покаятися і надати місця наступникам навіть не збираються. Проблема поточної безвідповідальності стосується і Кабінету міністрів, і президента, і міських та селищних голів, і депутатів всіх рівнів: від ВРУ до сільради.
Тобто, перш ніж говорити про перспективне оновлення країни, треба НЕГАЙНО впровадити правовий запобіжник соціального вибуху: у вигляді жорсткого поточного зворотного зв’язку всіх обранців з народом-сувереном. Для прикладу – ідея Персонального мандату. Ця концептуальна новація передбачає право кожного виборця безперешкодно відкликати свій голос, якщо виявиться, що обранець не виконує обіцянок. Оскільки голос виборця – конституційне право здійснювати управління державою, містом чи селищем, це право на виборах передається для ТИМЧАСОВОГО користування депутату чи партії: під їхні програмні зобов’язання і обіцянки. Якщо зобов’язання не виконуються, то кредит довіри обрана особа використовує не за призначенням. Отже, угоду про тимчасове користування його голосом кожен виборець має повне право розірвати достроково.  
ІD-картка (подібна банківській) дозволяє голос на виборах подавати (як в Естонії, наприклад), і тою ж карткою забирати: так в Україні треба зробити. Акція недовіри негайно відображається на сайті ЦВК: цей депутат втратив голос. Якщо втрати перевищать критичний мінімум (можливо, 20-30%), мандат автоматично анулюється. Справедливо, логічно, невідворотно і, що принципово важливо, як на Майдані: без жодного посередника у вигляді місцевих зборів, комісій, партій, їхніх фракцій у ВРУ і т.п.
Така правова новація у концептуальному вигляді отримала схвалення громадянських активістів, частини соціологів і політологів, журналіста Юрія Макарова: http://tyzhden.ua/Columns/50/129697
Віктор Мусіяка: «Перспективи подолання можливостей фальсифікацій виборчого процесу політики, фахівці і громадські діячі бачать у впровадженні так званого “електронного голосування”. Його розглядають також як механізм введення “персонального мандату”, як засіб забезпечення зворотнього зв'язку між виборцем і конкретним депутатом чи партією, за яких він віддав свій голос... Передбачається, що система електронного голосування може бути інструментом безпосереднього впливу на поведінку депутатів і партій, обраних до парламенту за своєрідним “суспільним договором”: “До виборів — публічна обіцянка і пакет законодавства, після виборів — мандат до Верховної Ради України”. Виборець матиме можливість відкликати свій голос, якщо вважатиме, що депутат чи партія не виконують обіцяне. Коли кількість відкликаних голосів стане критичною — встановленою законом — депутат або партія вважаються такими, що втратили мандат довіри. (див. також: http://politico.ua/blogpost77765; http://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/13348.phtml).»
http://www.3republic.org.ua/ua/ideas/11613
 
Проте, жоден депутат, жодна партія, жодна фракція, навіть після Майдану, не подали подібного законопроекту. Схоже, два Майдани їх нічому не навчили…
Таким чином прихильники оновлення країни вже сьогодні мають ТЕРМІНОВЕ, завдання: створити правовий запобіжник від соціального вибуху.
Бо вибух в умовах війни з підступним ворогом може разом із старою Системою і старою верхівкою зруйнувати й Україну – піднести її Москві на блюдечку.
Відкласти все, що можна, але поставити запобіжник – негайно, силами всіх відповідальних громадян: волонтерів, добробатів, активістів численних партій, рухів, спільнот, громадських організацій…