Тарас, ти народивсь невчасно,
          бо серце натовпу в її середнім пальці.
У бунтаря з тираном мова жестів.
          Слова поховані в книжках.
Я в мертвій тиші сторінки гортаю,
          хай поети прокидаються.
Постану перед їх судом,
           щоб каятись за всіх в усіх гріхах.
За зверхній страх, за жовчну спрагу
           й жадібний злий голод,
За одержимість злиднями,
           зневірою, брехнею.
Високий суд! Я винний.
           Всі ми винні, чесне слово.
Такі, Тарасе, в нас діла
           на твій вже двісті другий ювілей.
Допитуй свідків
           та розслідуй всенародне горе.
Візьми собі в присяжні
           братство класиків.
Суди нащадків, ваша честь,
           Тарас Григорович.
Ви нас пророчили –
           ви з нами й розбирайтеся.
Засудить підлих Цао,
           слабкість не пробачить Кіплінг.
Підкаже Гейне, що то за хвороба –
           пристрасть воювати.
Мольєр подбає про святош,
           а Пушкін про розбійників.
Всіх відвезе Тагор на колісниці
           в пекло Данте на розплату.
Не будь Петраркою, Григорович.
           Пиши суворий вирок
Чорнилами страждань,
           як у Шекспіра, в Гете!
Хіба закохані та мудрі
           достроково кайдани порвуть,
Бо сильні духом – вільні.
           Емерсон підтвердить.
 
09.03.2016 р.