Про що?  Аніпрощо...
 
Просто прикро.
 
Є купа купенна інтернеткуп, де кожен може сказати будь-що у простір і нічого за це йому не буде. Бо це віртуальщина.
 
Метою такого сказання може бути або самоствердження, злиття негативу, що накопичився, або кайф щастя напакостити персонально, або перекласти свої негаразди на інших, уявних або реальних... Ну то таке - це безобідне.
 
Є й інші мети. Це знищення такого сайту, такої віртуальщини.
--
Звісно, я набрид тут зі своїм смислом жизні - любов і творчість.
--
У кожного в житті бувають різні періоди. Коли позитив пре, музика грає, хочеться вночі у телескоп милуватись на третю центавру сузірря триплексу, а карась здається найсвятішою істотою у Всесвіті, і ти, обережно знімаючи його ніжну губу з гачка, вибачаєшся і, похлопавши його по сраці, відпускаєш... пливи, скотіна...
 
Буває й інше, коли все навпаки...
 
От, вже 850 накалякав символів. Ще 150 маю.
 
У кожного в житті бувають різні періоди.  ДД - це один з них. І його нинішний стан - це судоми. Звісно, як на мене. Особливо вразив утрішній "шедевр". Якби я міг вичавити з себе хоч краплю сльози, я би її вичавив.
 
На ДД я зустрів тих, кого хочу завжди чути, бачити і навіть з іноді трохи бухати...
 
Нажаль, мало хто тусується тут зараз.
--
Це не розбірка поміж персоналу.
Це ностальгія за кількорічної давнини рівнем найкращого в Україні сайту. Сайту, де нікому ні за що нічого не буде.
Тому що Дурдом...
Пєрвий, пєрвий! Хто на другій базі? Прийом!
--
PS: Шановні жінки Дурдому!
 
Не знаю, що це за свято і хто його вигадав, але: Хай вам щастить!
--
Отаке.