для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

До монетів і портретів


До монетів і портретів
  Цікаву тему підняв шановний Амі. Картинки на грошах. Які малювати? Навіщо? І що вони, ці картинки, взагалі, значать?
  Я думаю, що спочатку треба вияснити, а що ж таке гроші взагалі? Що вони собою являють? Звідки взялися? Яким правилам чи законам підкоряються? Яку інформаційну сутність несуть?
  Почну з того, що достеменно невідомо коли з’явились перші гроші. Є багато версій відносно виникнення власне грошей. Одна з популярних версій розповідає, що в далекі часи, коли ще не було грошей, люди просто обмінювали свої товари, встановлюючи довільно мінові еквіваленти. Наприклад коваль привозив на ринок свої вироби, а землероб чи скотар свої. От і домовлялись, що рало коштує два лантухи зерна, а чотири підкови буде коштувати одну вівцю. Цю версію нам втовкмачували в голову з початкових класів школи і ми її віримо як незаперечній істині.
  Але насправді гроші появились дуже давно. Ще за Аристотеля існувало дві думки відносно походження грошей. Одні висловлювали думку, що гроші з’явились реалістичним шляхом, тобто внаслідок угоди між людьми чи введені законодавчими актами держави для полегшення обміну товарів, оплати робіт чи надання послуг. Цієї думки дотримувались Аристотель, Дж. Кейнс, Л. Харрісон, К. Макконел та інші. Інші дотримувались іншої лінії, що гроші виникли еволюційним шляхом. Тобто незалежно від волі людей, в результаті тривалого обміну товарів, із всієї маси товарів стихійним чином вирізнився один товар, який і став виконувати функцію грошей. Цієї думки дотримувались Ксенофонт, К. Маркс, К. Мергер, Д. Рікардо та інші.
  Особисто я прихильник думки, що гроші виникли реалістичним, а не стихійним шляхом. Що це була або домовленість певного ореолу проживання людей, або законодавчий акт правителя держави.
  Цю концепцію висунув ще Аристотель, який у роботі "Нікомахова етика" пише: "Усе, що бере участь в обміні, має бути певним чином порівнянне. Для здійснення обміну повинна існувати якась одиниця (виміру), причому заснована на умовності".
  Але що є самі, власне, гроші? Ми звикли, що гроші, це художньо оформлені папірці, які мають певну вартість в залежності від надрукованої на ній цифри. Але давні грошові знаки були зовсім інші.
  До грошей з самого початку ставились певні вимоги. По-перше, вони мали довго зберігатись, по-друге, вони не повинні бути легко доступними у виготовленні, по-третє, вони повинні бути зручними в користуванні та займати мало місця, в четвертих, їх неможливо чи дуже тяжко підробити, а саме основне – вони повинні бути ліквідними, і таке інше. Такі вимоги задовольняло срібло та золото, а також дорогоцінне каміння. По-перше, на видобуток золота, срібла та дорогоцінного каміння витрачалось багато часу та енергії, по-друге, вони могли довго зберігатись, по-трете, при незначній кількості мали високу ціну, в четвертих, їх було дуже тяжко підробити, а головне – вони були ліквідні. Їх завжди можна було обміняти на любий інший товар чи послугу.
  Тож гроші у вигляді срібла, золота та дорогоцінного каміння існують дуже давно. Ще в давньоруських письменах початку нашої ери є згадка про гроші: …і взяв княжич дари багаті, ауру (золото), срібло та каміння самоцвітні…
  В Русі гроші в основному були у вигляді срібних злитків певної ваги, які для зручності нанизували на шнур і носили на шиї (гриві). Звідси і назва – гривня. Але гривні мали досить велику ціну і для дрібних покупок потрібна була більш дрібна грошова одиниця. Тому гривні рубались на менші шматочки, які дістали назву – рублі. Але приставлені на ринках управителями міст спеціалісти по рубанню гривни, не завжди ділили її на однакові шматочки. Тому появились спеціальні майстерні, які були підвідомчі тільки правителю держави, де з його гарантії рубались однакові шматочки, а щоб засвідчити гарантію правителя, на кожен ставилось клеймо, то їсть – карбувалось (карбованець). Такі гроші були у вжитку доволі довго, і не тільки в Київській Русі.
  Зі збільшенням товаро оборотів виникала потреба у більшій кількості грошей. Возити валізи чи скрині з грошима було не дуже зручно і доволі небезпечно. Грабіжників раніше було не менше ніж тепер. Тому були придумані замінники «живих» грошей. Були створені спеціальні сховища (банки, банк – від назви стола на якому рахували монети - банко) для «живих» грошей. Натомість банкір видавав власнику папірець-розписку, в якій було зазначено, скільки грошей лежить у сховищі. Власник грошей міг прийти в любий час і взяти у банкіра частину чи і всі свої гроші, відповідно переробивши розписку. Але такий спосіб був також незручним для успішної торгівлі. Тому банкір робив універсальні розписки (банкноти), з певним захистом від підробки, і видавав ці розписки власнику «живих» грошей. Купуючи якийсь товар, покупець міг розрахуватись з продавцем банкнотою (а не бігти в банк по золото), а продавець, при бажанні, міг прийти в любий час в банк і взяти відповідну кількість золотих монет. Такий принцип паперових грошей існує і до нині. Ми, щось продавши (свою працю чи інший товар), отримуємо папірець (банківську розписку). Цей папірець дає нам право купити товар чи послуги на суму вказану в розписці, чи прийти в банк і обміняти на «живі» гроші, то їсть – золото.
  Сам папірець (банкнота) не має реальної цінності, точніше має цінність як типографський виріб.  Як грошова одиниця, він має відносну (умовну) цінність. Тож папірець, як грошова цінність, може бути тільки при певній домовленості в певному суспільстві. При любих порушеннях цих домовленостей, папірець стає, просто папірцем. На сьогодні, дякуючи новим технологіям, можливі електронні гроші. Це просто набір електричних сигналів в банківському комп’ютері. Тож що таке сучасні гроші приблизно зрозуміло.
  Але, розглядати гроші просто як фізичний засіб для розрахунків, без психологічної, духовної складової було б не зовсім коректно. Все таки гроші є універсальний товар (хоч і умовної вартості), який несе, крім матеріальної, ще й певне психологічне навантаження. Хочемо ми того чи ні, віримо в це чи ні, але гроші, переходячи з рук в руки, «заряджаються» певною психологічною енергетикою їх власників. Також гроші викликають певні, і доволі сильні емоції, в кожної людини. Тож вони несуть не тільки фізичний, а й енергетичний зміст.
  Звичайно, можна було б намалювати просто цифри на папірцях, і вони б успішно виконували свою функцію. Але гроші повинні нести і енергетичне, духовне навантаження. Тому на цих папірцях і малюють що кому дороге, хто чим дорожить чи гордиться. Хто президентів, хто левів та тигрів, хто кенгуру, хто зайчиків, хто діячів культури. Є таке поняття як «сильні гроші». «Сильні гроші», це ті гроші, які на рівні підсвідомості викликають у власника такі емоції як відчуття сили, впевненості, захищеності, незалежності і т. п. Наприклад, папірець з левом викликає відчуття сили та впевненості, а з зайчиком – відчуття слабості та незахищеності. Папірець з портретами президентів чи видатних людей викликає почуття гордості та впевненості, папірець з абстрактними картинками викликає почуття невизначеності. Тож, на мою думку, над дизайном папірців, які називаються Українською національною валютою гривнею, повинні працювати не тільки художники, а й історики, психологи, культурознавці та фінансисти. А можливо й інші фахівці. Оце, шановний Амі, вийшов такий коментар до Ваших «монетів і портретів».
© TVOREC [06.03.2016] | Переглядів: 1966
Мітки: #Гонтарева 

2 3 4 5
 Рейтинг: 37.4/22

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook