Ще з часів первісного суспільства людину оточують символи. Звичні нині кожному символічні зображення- свастика, хрест, меандр - з'явилися ще у добу палеоліту.
Символом ми називаємо максимально лаконічне зображення, слово, поняття, яке позначає максимум інформації.
І часто ми стикаємося з випадками, коли інформація, вкладена в цей символ від початку, відрізняється від нашого розуміння цього символу. Тим не менш, інформація має здатність матеарілізуватися. Так, багато мужніх захисників України, яких ми називаємо кіборгами, стали кіборгами насправді: механізми тепер є невід'ємною частиною їхнього тіла, яке завжди нестиме на собі відбиток війни. Хочемо ми того, чи не хочемо, проте слово "кіборг" означає не лише мужнього і спритного оборонця Донецького аеропорту, а й людину, тіло якої не може повноцінно функціонувати без машин та механізмів.
Відтак ми впевнюємося в тому, що символіка, тим більш, якщо ми говоримо про офіційні символи міста, регіону чи держави, має бути максимально продуманою, аби не нести в собі негативних і деструктивних смислів, адже будь-яка інформація ще з того самого палеоліту закладається в символ з метою її магічної матеріалізації (якщо на дорожному знаку написано, що не можна їхати швидже, ніж 80 км/год, то передбачається, що на цьому відтинку траси дійсно ніхто не перевищуватиме даного ліміту швидкості).
 
Я вже писав раніше про недоліки української символіки, зокрема про герби українських міст і областей: https://durdom.in.ua/uk/main/article/article_id/28165.phtml
Тому, читачу, якщо ти маєш бажання читати увесь цей текст, проте не читав першої частини, я попрошу тебе перейти за посиланням вище і ознайомитися з нею задля повноти вражень.
 
Минулого разу я оповів не про всі особливості українських гербів, які хотів би висвітлити. Проте я не хотів, аби моя стаття була нескінченною, відтак обмежився тим, що є. У цій же частині я хотів би доказати все несказане минулого разу. А тому перейдімо до проблєм.

На привеликий жаль, на українських адміністративних гербах ми доволі часто зустрічаємо археологічні пам'ятки, характерні для краю, для якого цей герб і створено.
Особливо часто потібні зображення зустрічаються на гербах тих земель, що не мали раніше власної символіки.
Тут варто згадати герби двох областей - Чернівецької та Кіровоградської:

Автори цих гербів не знайшли кращого вирішення для проблеми створення нової символіки, ніж застосувати при створенні гербів пам'ятки, що були віднайдені археологами у даних місцевостях.
Так, герб Чернівецької області вінчає зображення сокола, знайдене при розкопках в урочищі Замчище, а основною (і єдиною) фігурою герба Кіровоградщини є золотий скіфський орел, знайдений при розкопках біля села Кучерівка:

 
Варто зауважити, що практика застосування археологічних пам'яток при створенні герба характерна здебільшого для країн Африки. Ось, наприклад, герб Зімбабве:

Що являє собою даний герб? Щит, на якому зображені руїни Великого Зімбабве, увінчаний золотою статуеткою птаха Зімбабве, знайденою при розкопках вищезгаданих руїн Великого Зімбабве.
От вам і символіка.
 
Зрозуміло, що символ - це дещо більше, ніж рештки стародавніх цивілізацій, викопані з родючого українського (чи зімбабвійського) чорнозему. Вочевидь, це було зрозуміло і авторам згаданих мною гербів двох українських областей. Адже вони, як видно, намагалися "примирити" викопаних археологами птахів з правилами геральдики.
Тому сокіл з герба Чернівецької області повернув голову в лівий бік, як того вимагає геральдика, а орел з герба Кіровоградщини, крім того, ще й відростив кігтисті лапи (адже орел без пазурів і, тим більше, без ніг був би символом безпомічного регіону, який не здатен постояти ні за себе, ні за державу).
 
Дані "символи" покликані демонструвати перш за все прадавність цивілізації на цих землях. Втім, наскільки відомо мені, у прадавності Скіфії та Київської Русі і так не сумнівається ніхто.
 
Втім, я піду проти правди, якщо не згадаю, що сокіл з герба Буковини - це геральдичний символ.
Однак це символ Галицького князівства. А той факт, що Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька та інші області, що входили до складу Галицького князівства, існують нині окремо, ніхто не береться оскаржувати. Відтак я вважаю, що Буковині недоцільно використовувати у своєму гербі Галицьку символіку. Адже землі тієї ж Кіровоградщини входили раніше до складу Київщини, Миколаївщини, Херсонщини, однак Кіровоградська область не використовує у своєму гербі історичну символіку даних регіонів. Втім, це лише моя думка.
 

Стара, як світ і проста, як двері істина стверджує, що будь-який символ має бути максимально простим, стриманим і лаконічним. Адже ящо він таким не є, то це, наче, і не символ...
 
На жаль, цю істину забувають багато авторів сучасних українських гербів.
У якості прикладу хочу згадати герби Київської області, самого стольного Києва і герб Херсона.

У попередній частині я вже писав, що геральдика оперує дуже обмеженим набором кольорів:

Символи (частина І)

Європейська геральдика, до якої Україна природньо тяжіє, послуговується обмеженим набором кольорів (по-вумному тинктур): червоний, лазуровий, зелений, чорний, пурпуровий, золотий і срібний. Ці назви охоплюють всі можливі відтінки певного кольору. Так лазуровий колір на гербі чи прапорі може виглядати і синім чи блакитним. Тому геральдичній науці цілком пофігу, який прапор вам більше до смаку: блакитно-жовтий, чи синьо-жовтий, як його величає Конституція.
Золотий і срібний кольори знову ж таки по-вумному звуться металами, а всі інші - фініфтями. Фініфть ніколи не може накладатися зверху на фініфть, а метал ніколи не може накладатися зверху на метал. Вони мають чергуватися (...-фініфть-метал-фініфть-метал-...). Так, наприклад, герб України являє собою щит, пофарбований лазуровою (синьою) фініфтю, згори на якому знаходиться золотий тризуб і золоте ж таки обрамлення щита.

Враховуючи сказане вище, нескладно зробити логічний висновок, що чим менше кольорів буде використано у гербі, тим краще. З одного боку герб буде легше читатися, глядач не буде губитися в деталях, а з іншого - простіше буде виконати правило чергування фініфтей та металів.
З цієї точки зору герби Києва та області не витримують критики.
Герб Київської області являє собою хаотичну мішанину металів та фініфтей, крім того, у ньому використано коричневий колір, якого у геральдиці не існує. Звісно, геральдика допускає можливість забарвлення однієї фігури різними кольорами, однак при цьому бажано, аби фігура тяжіла до якогось одного кольору задля її цілісності. Наприклад, орел на гербі Польщі срібний, однак він має золоте озброєння (дзьоб і пазурі) та золоту корону:

Таким чином, використовуючи два кольори, ми маємо цільне зображення орла, у якому один колір є основним (срібний), а інший - другорядним (золотий).
Герб же Київської області майорить найрізноманітнішими кольорами, які розривають зображення на фрагменти і не дають глядачеві сприйняти герб як єдине ціле.
 
Трохи краще справи з гербом Києва. Тут можна впевнено казати, що архангел Михаїл срібний. Проте кількість золотих деталей варто було би зменшити. На мою скромну думку, значно кращим, ніж затверджений герб Києва, є проект О. Руденка:

Герб містить мінімум різнокольорових деталей, а саме золоті німб та меч архангела. Крім того, у даному проекті знайшов місце і історичний герб Києва: на щиті Михайла знаходимо зображення арбалета, що традиційно зображувався на гербі міста.
 
На гербі Херсона ми зустрічаємо багато відтінків золотого та лазурового, в той час як на гербі бажано вживати по одному відтінку кожного кольору. Крім того, незрозуміло, навіщо автор помістив один щит зверху на інший. Незрозуміло також, чому у декоративному обрамленні нижнього картуша вжито обидва кольори герба: і синій, і золотий.
В даному разі значно краще було би повернути усьо як було. Попередній герб Херсона, що був вживаним до 2005 року, має лише один зайвий елемент (який присутній і на чинному гербі)  - дату заснування міста:

 
Блазоном у геральдиці називається офіційний опис герба. Опис герба створюється паралельно з його проектом, і всі наступні версії герба повинні створюватися у суворій відповідності до нього. При цьому текстовий опис герба значно важливіший від самого зображення, адже згідно одного й того самого опису можуть бути створені доволі різні версії одного й того самого герба і при цьому вони будуть цілком рівноправними. Наприклад:

 
Проте ось ця головна складова - блазон герба - кульгає практично в усіх українських гербів. Часто автори опису не вказують фундаментальних для герба речей, проте зосереджують увагу на другорядних деталях.
Для прикладу візьмемо герб мого рідного Кіровограда:

Офіційний опис герба Кіровограда (з міського статуту)

Герб міста – напівкруглий щит, обрамований декоративним картушем та увінчаний золотою короною, який підтримують два лелеки. Знизу – синя стрічка з девізом "З миром і добром". У жовтому та малиновому полі щита – на перехресті трьох синіх стрічок, що символізують річки Інгул, Сугоклею та Біанку, – розміщено план фортеці з вензелем Св. Єлисавети.

Перше речення даного опису - це вже одна велика помилка. По-перше, у блазоні ні в якому разі не може описуватися форма щита. Адже в теорії герб може бути зображеним на щиті будь-якої форми. Звісно, задля зручності варто прагнути якнайбільшої схожості різних версій герба, проте, повторюся, у блазоні форма герба не може бути вказана ні в якому разі. Я вже мовчу про декоративний картуш (та сама рамочка, яку так люблять чіпляти автори на герби українських міст), цей елемент вживається виключно за забаганкою художника чи замовника. Завеликої уваги надано щитотримачам - лелекам. Вони згадуються у описі раніше, ніж основні гербові фігури. Але при цьому чогось ніде не вказаний їхній колір. Девіз герба також не є настільки важливим елементом, щоби згадувати його раніше, ніж фігури герба. Більш того, це єдиний елемент герба який може вільно мінятися: девіз - це елемент герба, подібний до знайомого кожному користувачеві фейсбуку рядочку на його сторінці, який запитує "що у вас на думці?". Дібравшись-таки до основи герба, помічаємо безлад і тут. Я вже писав, але повторюся: у геральдиці не існує жовтого і синього кольорів, проте існують золотий і лазуровий. Свою думку щодо малинового кольору я вже висловив у першій частині. Проте, поки малинового кольору офіційно не існує, доводиться обирати між червоним та пурпуровим (і хоч у описі даний вибір ігноровано, проте на більшості зображень кіровоградського герба малиновий виглядає як червоний). Знову ж таки не вказано колір плану фортеці та "вензеля Святої Єлизавети". Ба навіть, не вказано план якої саме фортеці зображений на гербі.
Крім того зауважу, що у будь якого герба, в якому наявні щитотримачі, має бути постамент, на якому вони стоять. На зображенні герба Кіровограда він присутній, проте у описі він навіть не згадується. Також у описі відсутній поділ герба на малий і великий (що було би логічним за наявності щитотримачів).
 
Враховуючи все вищесказане, правильний блазон мав би виглядати приблизно так:

Малий герб міста

У золотому та червоному (чи пурпуровому) полі щита – на перехресті трьох лазурових стрічок, що символізують річки Інгул, Сугоклею та Біанку, – розміщено золотий план фортеці Святої Єлизавети з червоним вензелем Святої Єлизавети. Герб увінчаний золотою баштовою короною з трьома зубцями.
 

Великий герб міста

У золотому та червоному (чи пурпуровому) полі щита – на перехресті трьох лазурових стрічок, що символізують річки Інгул, Сугоклею та Біанку, – розміщено золотий план фортеці Святої Єлизавети з червоним вензелем Святої Єлизавети. Герб увінчаний золотою баштовою короною з трьома зубцями.
Герб підтримують щитотримачі - двоє срібних лелек природних кольорів, що стоять на срібному постаменті, в який вплетено золоте колосся. Знизу – синя стрічка з девізом "З миром і добром".

Тільки ти, мій читачу, не думай, що герб Кіровограда такий особливий у своїй неправильності. Скоріш за все блазон герба твого міста складено не краще. На жаль.

Від 1992 року, коли було ухвалено малий державний герб України - золотий тризуб на синьому тлі, постало питання про створення великого державного герба.
Депутати першого скликання Верховної Ради заклали у закон "Про державний герб України" ідею, що має бути створено великий державний герб, який повинен уособлювати соборну українську державу.
А от депутати другого скликання, які ухвалювали Конституцію України, вочевидь, дещо соромилися таких страшних слів, як УНР і ЗУНР, хоча, власне, УНР і ЗУНР і утворили свого часу соборну Україну, а тому кокетливо проголосили, що великий герб має створюватися з урахуванням гербів Війська Запорізького та Галицько-Волинського князівства. Внаслідок цього формулювання автори проектів великого герба наштовхувалися на одну проблему - герб створений з урахуванням малого герба України та гербів Війська Запорізького та Галицько-Волинського князівства ніяк не міг бути символом соборності України, адже в такому разі поза увагою опинялися Слобожанщина, Таврія та інші регіони України, що не входили до названих держав.
 
Крім того, більшість авторів проектів великого герба старалися привести свій проект у відповідність до картографії шкільного атласу: захід - ліворуч, схід - праворуч. Як то робилося? Основна фігура герба Війська Запорозького - козак із самопалом - у якості одного зі щитотримачів підтримував щит герба з правого боку. Інший щитотримач - галицький лев - підтримував щит з лівого боку:

І саме цей "картографічний" принцип в першу чергу накликав на себе гнів критиків. Адже традиційно галицький лев і козак із самопалом зображалися в поворотах, протилежних тим, які застосовувалися авторами проекту великого герба України:

А оскільки козак і лев повернуті не в той бік, в який були повернуті впродовж всієї своєї історії, то це вже цілком нові фігури, а тому закон "Про державний герб України" не може вважатися виконаним  у даному проекті, оскільки він створений без урахування тербів Галицько-Волинського князівства і Війська Запорозького.
 
Також знавці зауважили, що якщо ми говоримо саме про герб Війська Запорізького, то козак мав би бути одягненим у червоний жупан. Проте на проекті ми бачимо золотий жупан (як на гербі Української Держави Скоропадського):

 
Зауваження були і щодо лева. Зокрема, щодо його червоного манікюру, а також замалого кроку. Крім того, критики вказували на те, що на голові галицького лева обов'язково має бути корона. Проте, на мою думку, це дещо надумане зауваження, адже лев на гербі галицьких земель був коронований далеко не завжди. До речі, не було корони на його голові і за Галицько-Волинської держави, герб якої мав би бути врахованим при створенні великого герба України:

Також лунала критика щодо намету. Цілком справедливо прозвучало зауваження, що діадема київських князів, що вінчає герб у проекті, мала би бути покладена просто на щит. А намет в даному разі є лише непотрібною перепоною між діадемою та щитом:

Пізніше було створено новий проект, котрий, нібито, виправляв помилки попереднього:

Як на мене, то з "виправлених помилок" у даному проекті наявна лише корона у лева на голові. Втім, автори додали нову помилку: намет з лазурово-золотого перетворився на червоно-золотий. Це є помилкою, оскільки згідно традиції намет повинен мати колір основної фініфті герба і бути підбитим основним металом герба.
А оскільки червоного кольору не гербі України немає взагалі, подібне вирішення виглядає дивно.
 
Критикували і саму напіввигадану діадему київських князів. Адже у європейській геральдиці корона на гербі - це чи символ монархії, чи данина поваги історії. В обох випадках вживається якась певна корона монаршого дому даної країни.
 
Що варто було би зробити для просування у справі створення великого герба України? На мою думку, варто було би внести корективи в закон "Про державний герб". Адже герби Галицько-Волинської держави і Війська Запорізького дійсно не можть відображати ідею соборності. Я вважаю, що що великий герб має створюватися на основі гербів ЗУНР, УНР і Української Держави, адже саме ці державні утворення стали ініціаторами Злуки українських земель у єдину соборну державу. Тим більше, що в такому разі відпадають питання про ігнорування у гербі соборної України земель, що не входили до складу Галицько-Волинської держави та Війська Запорізького, адже у складі УНР, ЗУНР та Української Держави перебували всі землі сучасної України (навіть більше), а також питання про червоний жупан козака і корону на голові в лева:

В такому разі великий герб нашої держави повинен виглядати приблизно ось так:

 
Варто також подумати про використання корони у великому гербі. Якщо ми вважаємо за потрібне увінчати герб саме княжою діадемою, то можна використати конкретну діадему з так званого київського скарбу:

Однак в такому разі ми не маємо гарантії, що ця діадема застосовувалася під час урочистих церемоній, а не була елементом повсякденного вбрання (адже, погодьтесь, і Єлизавета ІІ частіше одягає різні діадеми, ніж корону Британської Імперії, котра вінчає герб Великої Британії).
Проте це не єдиний варіант. Можна використати, наприклад, корону єдиного коронованого короля Русі Данила Галицького. Звісно, його корона теж була втрачена, проте ми маємо бодай приблизне уявлення, як вона виглядала, у Луцьку зберігається репліка на корону Данила Романовича.
Можна також взяти приклад з Литви, щит якої вінчає не корона, але шапка Литовських князів:

Як на мене, беручи до уваги герб Литви, цікавим рішенням було би використати у великому гербі України не корону, а гетьманську шапку.
Зрештою, можна взагалі відмовитися від гербової корони, як і вчиняли свого часу багато республік. Ось, наприклад, великий герб Першої Чехословацької Республіки:

 
Підсумовуючи сказане вище, скажу так: нашій державі треба визначитись, чи потрібен їй узагалі великий герб. Адже питання про його створення знаходиться у підвішеному стані від 1992 року. Багато європейських республік не мають великого герба, проте вони і не парять собі мізки проблемою його створення. Може, тоді і нам не парити мізки собі? Ну, або вже створити, нарешті, прийнятний варіант великого герба і офіційно його затвердити. Однак зробити цей вибір таки доведеться.