Жило-було собі у Дивній країні звичайне жадібне чмо під ім’ям Педро, потроху торгувало собі, обманювало та й капітал примножувало. Совісті від роду може й колись і мало, але мало чудові комерційні здібності та маніакальну любов до грошей.  Потрохи сунулось у владу, щоб примножити свій капітал. Навчилось ораторського мистецтва та професійно брехати.
 
Під гаслом «Без лоха – жизнь плоха» бізнес  у нього стабільно процвітав   незалежно від зміни влади. Адже, Педро розумів, що сраку треба лизати і лягати під чинну владу треба не соромлячись. Гордість, принциповість  та честь – рахував шкідливими та взагалі неіснуючими речами. Адже, можна втратити не тільки заводики та фабрики, а і власні яйця. Тому Педро не пошкодував грошей на операцію та ввів собі ген хамелеона. Та й не дивно, в цій країні лохів (як думав завжди Педро) тільки таким чином можна бути успішним пацюком та дорватись до корита. Клептократична система та правила гри в Дивній країні до цього часу, сприяли тільки пацюкам.
 
І от, коли народ повстав проти Пацюків та проти несправедливої клептократичної  системи, - Педро, як шарящий пацюк побачив для себе шанс, як гівно виплисти наверх і взяти під контроль корито. І не судилось би Педро стати головним пацюком країни, але віроломно, сусідня країна напала на Дивну країну захопивши частину території і почалась війна. Пересаджені гени хамелеона знову дали свій результат, і Педро у вишиванці виглядав як справжній патріот, з чесним лицем, але з очима пацюка. Більшість шокованих війною  патріотів-громадян не дивлячись йому в очі, повірили солодким обіцянкам брехливого пацюка : змінити систему, прогнати всіх пацюків, виграти війну та покращити добробут громадян. І відповідно, обрали його головним.
 
Та не тільки громадяни жорстко лоханулись та повірили обіцянкам Педра-пацюка. Лоханулись й керівники розвинутих  країн. Підтримали як в політичному, так  і у фінансовому плані, навіть кадри порекомендували молодій демократії (клептократії).
 
Але, не так сталось, як гадалось. Йшли місяці. Потім пройшов рік. Другий почався.
Педро, як звичайний пацюк та досвідчений клептократ не виконував свої обіцянки, а навпаки. В Сенат та на керівні посади як тільки міг, правдами-не правдами проштовхував «по принципу вірності» тільки пацюків свояків, друзів, родичів та партнерів. Амністував колишніх пацюків-злодюжок, декотрих навіть нагородив орденами та пригрів. Очолив сумнівні корупційні схеми. Війну «заморозив», відповідно з Липецькими домовленостями з ворогом, яких ворог й так практично не дотримувався. Народ зубожів, ціни піднялись, економіку трясло, корупція росла, ворог пострілював, військові гинули. А Педро і пацюки все брехали, брехали і багатіли, багатіли і крали, а між собою  над народом глузували із словами, на кшталт  «А народу нічого не давить? А то ми на них поклали пацючий… Лохи все будуть терпіти. Лох – єто прізваніє». Але, це була велика помилка Педро, прозваним в народі Сліпим. Не бачив, і не хотів бачити Педро, що суспільство кардинально змінилось, еволюціонувало і перестало хворіти лошарними хворобами, та навчилось дивитись в очі упирям і бачити в них пацюків.
 
Не по місяцям, а по дням росло невдоволення народу псевдо-реформами та збагачення шкідників Педра та його пацючих поплічників. Як на дріжджах, росла ненависть до нью-пацюків та радикалізм в суспільстві. Солодкі пацючі обіцянки та брехня вже обернено-пропорційно діяли на зубожілий народ з напів-порожнім шлунком.
Іноземні партнери теж відчували себе обдуреними, адже Педро і їм наобіцяв, допомогу взяв, а реформи  проводить тільки на словах, з корупцією бореться на словах, а сам ту корупцію і очолив. І почали в іноземців опускатись руки від безсилля, а деякі взагалі, підігравати окупанту, як і сцикло Педро. Але Сліпий Педро і цього не хотів бачити.
І зрозумів народ, що їх переважна більшість, а значить за ними сила. Прийшло розуміння, що пацюків не проганяють, а знищують, щоб не розмножались.
 
І почалась комплексна дератизація. І прийшов Новий Рік в країну не по сезону. І прикрасились дерева та стовпи, електроопори прикрасами з не завжди товарного виду пацюків в брендовому одязі. Еволюція, Білять!!! Помилкова та шкідлива ланка вимирає, однако. Виживає тільки сильніший.
 
Ну я і лоханувся, встигла подумати голова Педро, котячись під задоволені  гучні вигуки  в низ по Андріївському.
 
Пі.Сі. В кожній казці є частина казки, а решта правда.