Ой, як херово!.. Як не гарно!..
Зашить би клятії вуста
за те, що вчора, в дупель п’яний,
гаранту написав листа…
 
Згадаю – сам собі не радий…
Утік, напевно, розум мій!..
Почав зі слів – не діждеш, гаде,
ти Україну у ярмі!
 
А потім понесло… Поперло…
Як наче з цепу я зірвавсь!
Кажу, годуй ті «денеери»
з свого мільярду! Щоб ти всравсь!
 
А я заробленого хліба
не дам падлюкам ні шматка!
Ти хоч припни мене на дибу –
не дам ні гривні мудакам!
 
Тут тільки здихалися  «ригів»!
Нема чим залатати дір!
А ти неначе той барига
у злодіїв купуєш мир!
 
Від тебе, друже, тільки горе!
Куди не плюнь – дебіл, чи жлоб!
То, бля, генштаб, то прокурори…
Банкіри, навіть!..  Мать їх в йоб!
 
Ще трохи, бляха, і зіп’юся!
За що торкнешся – все гниє!
З таким життям моя Маруся
вже й по суботам не дає!
 
Скажи, навіщо нам прицепи,
що пхає ботоксний царьок ?!
Чи нам кацапські треба «скрепи»?!
Чи тричі проклятий «совок»?!
 
І на хера «особий статус»
тім, хто вганяє нас в гроби?!
Чи в тебе люди – що з Донбасу,
а решта -  бидло і раби?!
 
Не діждеш!..
Далі, замовкаю…
Бо на тверезу - не з руки…
І сам не думав, що бувають
такі цікаві матюки…