Тому що наостопиз набридли  "кіна грані"..
Давайте по черзі. Лиш трішки здалеку. Нам був дуже симпатичним  М. Саакашвілі (далі - М.С.) у 2004 році. Його палкі промови про любов до України та про підтримку Майдану дружнім грузинським народом були дуже доречними та надихаючими. За це - дякуємо низенько.
Потім була жорстока і принизлива вОйна, з якої М.С. в кожному випадку вийшов дрстойно та провів, як кажуть, надзвичайно успішні реформи у Грузії.
Відтак прийшов камбек від незадоволених реформами  земляків за підтримкм пріснопам"ятного Пу і М.С. був змушений вибратися з Грузії геть. Тут зробимо у непростому життєписі нашого героя паузу і поставимо просте риторичне запитання,- "А чим повинен займатися патріот своєї держави після тимчасової, як вважається, поразки у боротьбі за благо свого народу?" Здавалося б, відповідь проста і звучить однозначно,- докладати усіх зусиль у своїй послідовній боротьбі. Це приреченість. Зі своїм народом до кінця. Зі своїм баченням, зі своїми однодумцями та рештою ресурсів. Де б ти не був...
Аж ні, якимись до кінця незрозумілими вітрами (Чегевара, бл..?) наднесло Міхо вкотре на нашу землю. З благословення Держдепу (негласно) та схвалення Президента (знов невиразно) М.С. та його "молода  кАманнда" записалися у  борці з корупцією, але в Україні. Нехай...
Треба думати так, що грузинські проблеми можуть чи змушені, в силу історичних проблем, почекати або вирішуватися через вирішення проблем українських. Добре, насипалося нам цілий міх отих реформаторів, чиї прізвища закінчуються на ШВІЛІ та ІДЗЕ. Ось вони розсілися на ключових посадах, і давай клепати реформи та боротися з корупцією. Ми із свого боку сприйняли це як, якщо не належне, то допустиме. Як би не було - люди "з чистого аркуша", родинними та корупційними зв"язками в Україні не заплямовані - їм і карти в руки. Народ натхненно пововнив запаси попкону, жалкуючи лише про те, що в середовищі грузинських реформаторів в екзилі не знайшлося хоча б маленького грузинчика з прізвищем КамікаДЗЕ на посаду міністра екології...
"У Африці його розпакували, бананами його нагодували, а потім полягало воно спати і вранці почало хазяйнувати,-Африка, Африка, Ангола..." Недаремно я згадав стару іронічну пісеньку про Анголу. Виданий "варягам" кредит довіри, який я назвав попкорном є конечним і його можна було б оправдано поповнювати з кореляцією на нашу нетерплячість та суб-, об- єктивні обставини, які танцюристам від реформ перешкоджають виконувати замудрелений танок під назвою "лезгопак" чи "гопзгінка", але є одне "але".. Про нього далі.
Того дня, коли М.С. привселюдно записався борцем з корупцією намбер ВАН, холодний осколок льоду втяв кожне гараче серце вболівальників антикорупційного дійства та відразу охолодив оті гарячі серця. От ніби дурничка, та льодяна крижинка,- у списку корупціонерів попросту немає сьогоднішніх владців... Але.. Але маленька підозра призводить до великих наслідків.
Таке ми уже проходили. Формулюється воно просто - тут бачу, а тут ні, або ж "друзям усе - ворогам закон". Такий парастас нам і нахуй даремно не потрібен, на ці грабельки ми уже не раз наступали...
Тому, пане Міхо, ідіть Ви деіннде із своїми антикорупційними заморочками, - не буде з них пацєти. Якщо говорити про серіал антикорупційних форумів, то з них можа витягти єдиний позитив - місце зустрічі і знайомства небайдужих людей. Решта - мертвонароджене у кращому випадку. Про гірше не буду.
 
Ченсть резолютивна. Навіть не знаю, кого мав би попросити, аби пан Саакашвілі зі своїми антикорупційними гастролями на наші села не їхав. В кращому випадку на нього тут чекає глухе "Ага, угу, бувайте здорові!". В гіршому - таки з"їсть свою краватку.
Позитив. От що мені, старому, подобається у наших локальних розворотах. Молодь наша, як не смішно,- АТОшницько-ветеранська у спілці з Самообороною та волонтерами таки потиху править роги місцевим владним рагулям. Захищають посадовців-реформаторів, блокують розкрадання бюдетних коштів та незаконні забудови і роблять це із заздрісною для мене витримкою. На все їх ще не стає, але натовп біля бюджетного корита рідшає. Це надихає.
Побажання. З усією стриманою симпатією до реформаторів варягів та їх аудиторії я хочу сказати наступне - викиньте нафіг свій попкорн і якщо не почуваєте себе в стані змінити своїми діями країну, то хоча б сніг приберіть коло свої хати.
Не сподобалось? Звиняйте. Прийдуть колись грузини і відкидають сніг від ваших дверей, і води свіжої в хату принесуть, дров нарубають, жінку вашу приголублять, дітей вам нароблять, на війну замість вас підуть...
ПіСі. Запитаєте чому "гето" в анонсі? А тому що територія окреслена дуже чітко і поголовна більшість її мешканців замість того, щоб почувати та поводити себе, як господарі, записали себе до арештантів. Добровільно. Безпідставно.