От рік минув. От рік настав. Що б вам подарувати?
Пишу листа.
Мій адресат – не дядько бородатий, бо маю бороду і сам.
Гостинців я не прошу, бо рік енергії нам дав і радості, і грошей.
Рік всесвіту наступний теж очікувано плідний.
Та людяність не має меж.
Я хочу світ без бідних.
Щоб всі належали собі. Щоб кожен розвивався. Усе умів, творив, радів, опанував реальність.
Щоб доля катом не була, а стала би душею. Господарка своїм ділам – не раб у злиднів й роскошей.
Багатий, хто не має скарг, хто здійснює бажання. А бідний заздрить, що цей дар йому згори не даний. Жаліється: жорстокий світ! І сам когось обділить. І все одно йому болить: чому не багатію?! Не думає – бо то «дурні думками багатіють». Б’є головою по стіні, в очах уже темніє. Все дороге йому – стіна, споруджена з любов’ю. Чому у ній нема вікна для світла? Для нового? Чому у ній нема дверей і виходу немає? Все, що ховається за нею – скарги на реальність!
Така стіна у всіх була. І я був полоненим. На волю думка шлях знайшла. Я збагативсь натхненням. Одразу стіну переріс, переступив до щастя.
Ти думати лише навчись – і покидаєш яслі!
Для думки не існує стін: сім’я, робота, нація, і небо, й гроші, сотні істин, час – переступається!
І перший крок у новий рік, до вічного блаженства – статут з п’ятьох думок простих, мій подарунок чесний.
По-перше, все буття – це ти. Приймай усе, як бажане.
Коли не можеш прийняти – по-друге, гріх оскаржуй.
По-третє, скарги розглядай. Спасай себе та інших. Згори вказівки не чекай. Будь покликом горішнім.
Піднесення долає гріх, а у житті безгрішному бажання, по-четверте, всіх нарешті будуть здійснені.
По-п’яте, хто бажає гріх – ніщо тих не спасає. Хай вб’ються в битві проти всіх, як вже бажають зайвого.
Багатство в мудрості, в думках. Бездумні тільки дурні.
Ці п’ять думок – великий скарб. Не знехтуй. Користуйся.
От рік минув. От рік настав. Приймай у дар ідею, що стала темою листа – рік буде кращим з нею.
Створи комісію, розглянь всі скарги на реальність і в світі здійснених бажань знайдеш безмежну радість.
