Жили-були собі у центрі славного
Печерську у столиці подружжя таких
собі Подолєвих – Ігоря та Олени,
заможних українських чиновників із
славетним радянським минулим. Жили
довго, сито та безбідно, користуючись
усіма благами членів КПРС та
пострадянського напівфеодального
періоду. Аж ось трапилася Революція
гідності і подружжя «совкових»
принципів виховання було викинуто
геть. З усіх посад… Але все по-порядку.
Голова родини — Ігор Валентинович,
63-х років, професор, доктор наук,
заслужений (чогось там… — це не
важливо). Зробив ловку кар’єру за
часів президентів Кучми-Ющенка-
Януковича, позмінно заміщуючи хлібні
(валютні) посади послів України, то у
Гельсінки, то у Копенгагені, то в Осло,
то у крижаній Ісландії, а то заступником
голови правління державного
Ексімбанку. Поміж цими високими
посадам, пан Ігор ще й встиг приміряти
крісло заступника міністра зовнішторгу.
Пригадаймо, це були часи галопуючої
інфляціїдо тисячі відсотків за день,
розгулу демократії та «рівних
можливостей», котрими швиденько
скористалася колишня
партноменклатура.
Проте, на особисті родинні статки
Подолєвих руйнація економіки
держави та галопуюча інфляція початку
та середини 90-х вплинула прямо
протилежно. Дружина Посла – Олена
Євгенівна Подолєва (вона ж
Соловьйова, вона ж Герасименко)
також не відставала від чоловіка. Обоє
успішно полювали на синього птаха
успіху — косили капусту там, де ще
ніхто до них не здогадався.
Вищим бізнес-етапом наукової
творчості чиновника-банкіра-
дипломата Ігоря та його не менш
вченої дружини стало їх почергове
керівництво Міжнародною академією
фінансів і інвестицій (МАФІ) при
Торгово-промисловій палаті України, де
вони почергово займали посаду
ректора. Заснований завдяки їх
невгамовній енергії «женців» згаданий
навчальний заклад 4 рівня (!)
акредитації, не відповідаючи
формально законодавчим вимогам
акредитації (наповнення професорсько-
викладацьким складом), давав змогу
подружжю Подолєвих упродовж років
безтурботно існувати в середовищі
януковичської тотальної корупції та
кумівства, отримуючи гранти, дармове
фінансування і при цьому особливо не
зважаючи на юридичну чистоту джерел
походження доходів та кінцевої мети
сімейного підряду.
Аж раптом!!! Відбулась Революція
гідності 2013-14 року. Новопризначені
керівники ТПП України вимушено
здійснили комплексний аудит МАФІ, в
результаті котрого з`ясувалося, що
комерційна діяльність вченого
подружжя ректорів-шахраїв Подолєвих
призвела МАФІ до банкрутства, а
власне годувальниця була ними
«обібрана» на суму понад 3 млн.
гривень ( і це ще при курсі 8 грн./
долар).
Логічно, що бухгалтерські матеріали
перевірки «науково-просвітнього
господарювання» родини Подолєвих в
МАФІ потрапили до слідчих органів. По
факту порушено кримінальне
провадження, постало мовчазне
запитання правової оцінки шахрайської
співучасті у «тресті, що лопнув» вченої
родини дипломата Ігоря
Валентиновича та віце-президента ТПП
Олени Євгенівни. Тим часом, не
чекаючи результатів досудового
слідства, Повноважний з’їзд ТПП
України 19 травня 2015 року
абсолютною більшістю у 200 голосів
елементарно відмовив доктору
економіки, орденоносцю часів
Януковича Олені Подолєвій у довірі,
позбавивши її посади віце-президента
ТПП та і взагалі будь-якої іншої штатної
посади в ТПП України. Подейкують, що
подружжя освітян-заробітчан урочисто
присягнуло на зеленій банкноті
Франкліна «зруйнувати» злочинне про-
московське, про-донецьке, про-
французьке, про-пшонківське, про-
януковицьке та про-американське
керівництво новообраної ТПП України
у складі її Президії та переобраного
президента Геннадія Чижикова. Ось тут
і закрутилося…
Задаємось риторичним запитанням: а
звідкіля у скромних, абсолютно
високоморальних науковців,
держслужбовців та професорів
Подолєвих стільки люті і шаленої віри у
власну безкарність? А головне –
звідкіля у скромних чиновників від
науки зайві сотні тисяч доларів, якими,
починаючи з лютого 2015 року,
Подолєви і Ко щедро асигнували
кампанію проти ТПП, починаючи з
чорного піару у ЗМІ до організації
масованих пікетувань Палати бабусями,
голодними студентами та т.з. «бійцями
АТО» у балаклавах? Скільки коштів
було витрачено Подолєвими на підкуп
цілої низки народних депутатів України
(дивись їх імена у бологосфері), які
активно і «щиро долучились» до
священного цькування «тіней
януковича-пшонки» задля сприяння
розквіту на щедро зораній ниві ознак
істинного народовладдя та демократії ?
Наші журналісти натрапили на дуже
цікаві факти в біографії заробітчан
Подолєвих і їх статків, а тому з радістю
поділимося із читачами. Так от, за часів
чергового перебування Ігоря Подолєва
на високій посаді Посла України, його
вчена дружина працювала
начальником управління Торгово-
промислової палати. Тихо, затишно,
перспективно, проте вельми скромні
гонорари. Ось і вирішила пані Олена
працювати одночасно і в Києві, і у
Гельсінки, поруч з чоловіком-послом
(де, як відомо, відрядження сплачується
у валюті). З цією метою Олена умовила
тодішнє (1996 рік) керівництво Палати,
направити її «на розвиток та зміцнення
україно-фінських стосунків» у тривале
відрядження до Фінляндії. В той же час,
чоловік пробив для дружини робоче
містечко в посольстві, мабуть у
суміжному кабінеті, але треба було
обійти певні обмеження, оскільки
заборонена праця чоловіка і жінці в
одній посольській установі на різних
посадах, за виключенням дружини
посла (що не оплачується). Аби
приспати уважне керівництво МЗС,
пані Олена хутенько через рідний
РАГС змінила прізвище, що можна
прослідкувати завдяки наказу по Палаті
від 24 липня 1996 року. Відтепер пані
Олена «законно» по півроку в рік
перебувала в Фінляндії у якості «Олени
Євгенівни Герасименко», зрідка
повертаючись до Києва, тобто,
абсолютно не ставлячи під підозру
політичну цноту пана Посла України.
До основного місця роботи в ТПП вона
слала через кордон факси на кшталт «…
з метою реалізації програми
співробітництва з Скандинавськими
країнами, прошу продовжити моє
відрядження …за рахунок цільових
ресурсів» ??! Гарні стосунки мала чета
Подолєвих у Палаті, оскільки, щоб не
колоти очі Валютному департаменту
МЗС акцією бізнесового туризму за
кордон дружини Посла Ігоря Подолєва,
її посаду 18.12.1997 року прихильне
керівництво ТПП понизило до
скромного радника (зберігши, однак,
той же розмір посадового окладу).
Ось так пані Олена Євгенівна
Соловйова-Герасименко-Подолєва, у
такому неправовому просторі важко
виживала і добро наживала разом з
паном Послом Ігорем Подолєвим за
злочинних, корупційних часів Другого
президента України!
Але повернемося у сьогодення. Зараз
«незаконно» звільнена Олена
Подолєва знайшла новий вид
підробітку. Вона дістала із сейфу архів
своїх брудних справ у ТПП і «продає»
його потроху зацікавленим особам. А
таких осіб багато, бо в Україні майже всі
громадські інституції заплямували свою
репутацію різноманітними політичними
союзами. Єдина організація, що
зберігала цноту і відстоювала дійсно
підприємців, разом з пересічними
громадянами – це Торгово-промислова
палата України. Отже, для
заплямованих чиновників, очолити
ТППУ стало мрією і сенсом політичного
життя, індульгенцією у цивілізований
світ. А хто поможе не освідченим
злодюгам захопити ТППУ? Хто проведе
таємними стежинами прямо до кабінету
президента? Подолєви! Вони знову в
тренді!
Нам невідомо яким чином, але відомий
одеський корсар Олександр Дубовий
розгледів свій шанс, підчепив на борт
Подолєвих і пішов на абордаж. Треба
віддати належне пану Дубовому. Він
зберігся від політичного повішання у
найстрашніші часи всемогутнього
деспота Януковича, який надав наказ
потопити його шлюпку у чорному морі.
Але революція все змінила і його
шаланда попливла тихими водами
Київського моря.
Звісно, що корсарам не дуже раді у
столичному Києві, оскільки політичний
олімп відчув небезпеку. Саме тому,
Дубовий не став депутатом Верховної
ради і змушений був чіпляти на борт
всіляку матроську шваль з київських
ганделиків і йти довгим шляхом. Так от
першою жертвою для покращення
репутації і власного збагачення капітан
Дубовий обрав Торгово-промислову
палату України. Про цей славетний
похід шаланди Дубового, ми розкажемо
згодом, але зараз треба додати, що
кормчим на цій шаланді стало
подружжя Подолєвих. І байдуже їм, що
корсарам начхати на інтереси
підприємців і що у цивілізованому світі,
капітана Дубового повісять прямо на
веселому роджері і спілкуватись не
стануть, що старіша і важлива для
країни організація піде під ніж, родина
Подолєвих веде шаланду до перемоги,
яку, як здається капітану, можна
ухопити за хвіст. Але ми сподіваємося,
що крім набитої пики у Дубового інших
перспектив немає.
Далі буде…
http://slivasliva.net/articles/20122015/