Маленький воркшоп на тему "Закон і етика".
Як казав відомий французький соціолог П'єр Бурдьє, є не матеріальні капітали. Капітал може бути соціальним, тобто належність до правильних банд. І ще може бути культурним, тобто скільки слів на фені ти знаєш і наскілько складно підспівуєш Шуфутинському. Більше капіталів немає. Але! У суспільстві не найбагатші, не найпопулярніші, чи не найрозумніші тримають усю владу. Влада - це продукт ринку, але не того, де продають шоколадки й нафту.
Окрім ринку товарів, є ще ринок символічний. Де за кожним символом тягнуться всі три капітали.
Товар має здатність псуватися, гроші обезцінюватися, але суспільства з різними цінностями дають перевагу певним типам людей. Примножувати капітал можна по-різному. На філологічному факультеті - одні цінності визначають лідера, а цирковому уличищі - інші.
Цінності - це те, як ми міряємо ситуації.
На жаль, їх складно змінити самим бажанням, тому що це питання грошей, доступу та успіху. Саботаж цих правил, справжня відмова брати участь у цій символічній економіці жостоко карає і матеріально. Справжній саботаж - це сквот, дауншифтинг і спалений телевізор на очах літніх людей, що просто хотіли подивитися 95-ий квартал ще раз.
Утім, такий крок явно від відчаю.
Є ще один "теоретичний" варіант, як у всіх комедійних бойовиках. Він очевидно нереальний, але спрацьовує.
Що таке ринок? Це те саме що й інтернет.
Чи можна грати за іншими правилами на цьому символічному ринку, де так багато княжицьких, саакашвілі, порошенків, я вже не говорю про даунів типу азарова. Якби я пішов на базар і мені продавав овочі якийсь мудак типу пшонки, мені було б складно домовитися, і він би мені ще й накинув гривні 2. Не від жадності, а просто він так рахує.
Є варіант створити окремий символічний ринок. Платформа є. Але фейсбук засрали. Ніякого нового суспільства тут не виникло frown emoticon Можливо, довелося б починати з нуля. Без ботів, без юрія володарського, тані монтян, мусорів і дітей прокурорів.
Фейсбук має стати потужним знаряддям єднання, а не мерехтіння постів про яйця яценюка та батони януковича. Це не повинно стосуватися старого - поки що теперішнього - ринку, де між собою ведуть боротьбу завгари за найнахабнішу пропозицію. Треба очистити свій розум від цих цінностей і спробувати уявити інші так, наче немає України, немає Києва, немає Верховної Ради. Немає ніколи й не було нічого. Лише особисті цінності, як має діяти людина, аби примножувати капітал без обману.
А потім перерахувати місячні витрати й оцінити наскільки цінності середовища прямо там, у наших витратах, у безжалісно пролежаному й профуканому часі.