Україна у своєму розвитку вступила у другий етап формування відносин в комунальному секторі. Треба розуміти, що в державі є кілька стратегічних напрями діяльності. Тут ми виділяємо ДЕРЖАВНИЙ сектор, КОМУНАЛЬНИЙ і ПРИВАТНИЙ. В успішності державного мистецтва управління вони рівнозначні. Неможливо виділити більшу значущість одного сектору від іншого. Іншими словами, як говорили – міцна сім’я – міцна держава.
 
Я виділив події останнього року у другий етап розвитку комунального сектору економіки, виділивши його після першого етапу, коли у нас приймались Закони України і виділявся КОМУНАЛЬНИЙ сектор економіки. Тут можна назвати Закон УРСР «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» в редакції ще 1990 р, послідуючі закони та завершили цей процес Конституція України від 1996 р. і ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» від 1997 р
 
Чим характерним був перший етап створення самостійного інституту комунального господарства? Передача комунального майна від господарюючих суб’єктів до рад та виконкомів рад, створення самостійних господарюючих комунальних підприємств, поступове переведення оплати вартості комунальних послуг до споживачів із дотування державою цілого сектору. І це тривало впродовж 1992-1997 рр. По суті цей період завершився у 1997 р. після прийняття ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».
Після цього періоду поступальний розвиток комунального сектору економіки країни зупинився. В нових умовах становлення держави був утворений новий сектор економіки, але виробничі відносини залишились радянськими. В силу слабкої економічної складової держави і різкого спаду економічного виробництва та доходів населення відбувся розрив між потребами новоствореного сектору економіки і можливостями самого населення як користувача послуг.
В теоретичному плані відбувся розрив між сутностями власника комунального майна і користувача послуг. Адже із новоприйнятим законодавством, власником комунального майна і їх коштів стало МІСЦЕВЕ САМОВРЯДУВАННЯ, тобто, ГРОМАДА (населення), та його органи в особі міських, селищних і сільських рад та їх спільних органів – районних і обласних рад.
 
Реформування сектору, запровадження змін у відносинах напрошувались, але нічого не зроблено.
Ось після такого заморожування проблем, тільки в цьому році владні структури вирішили реформувати даний сектор. Треба сказати, що проблеми були, потреба змін вимагало саме життя. Але що наша влада зробила? А вони просто дилетантські підвищили комунальні тарифи. І що з того виходить попробуємо зараз розглянути на прикладі цього року. Про деякі висновки вже можна робити.
 
Слід ще зауважити на одному аспекті. Ми називаємо комунальні тарифи, комунальні платежі, комунальний сектор економіки. Але сюди відносимо все одним кошиком. Відповідно законодавства комунальним ми повинні називати відносини, що випливають із місцевого самоврядування та його майна, тобто комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
 
Але сюди до комунальних послуг ми включаємо постачання газу та електроенергії, що ніякого відношення до місцевого самоврядування немає. Далі, законодавство визначає, що вартість комунальних послуг визначають органи місцевого самоврядування в рамках затверджених параметрів центральними органами управління і влади.
Законодавство регламентує так:
1. Залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:
1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;
2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;
3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).
 
На практиці це відбувається, що тарифи на газ та електрику визначає центральна влада. На комунальні послуги, що надаються місцевими комунальними службами, наприклад, на норматив водопостачання води без лічильника центральною владою визначено обсяг в 120-150 л води на особу за добу. Обласна рада своїм рішенням також затвердила норматив води в області в обсягах 120-150 л, а міська рада для свого міста затвердила показник в 130 л. І таким порядком визначає і обсяги і ціну.
 
Таким чином, в цьому році центральна влада започаткувала два напрями своєї організації життя комунального сектору. Першим вона визначила значне підвищення тарифів на газ і електроенергію. Особливо різко було підвищено тариф на постачання газу із 1,089 грн/куб.м до 7,188 грн. Як компенсуючий і заспокійливий елемент, влада прийняла постанову про спрощене надання житлових субсидій для населення із низькими доходами і неспроможне оплачувати ті комунальні послуги за новими тарифами. Для цього за своєю некомпетентністю і нездатністю системно мислити заклали у видатки державного бюджету 24,5 млрд грн.
 
Отже, від чого ми відправились? За 2014 р. населення України сплатило всього 36,4 млрд грн комунальних платежів, що складало 92,2 % від нарахованого. Заборгованість при цьому склала понад 14,7 млрд грн. У грудні 2014р. мали борг за 3 місяці і більше: за централізоване опалення та гаряче водопостачання – 27,4% власників особових рахунків, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій – 23,1%, вивезення побутових відходів – 22,6%, газопостачання – 21,0%, централізоване водопостачання та водовідведення – 20,5%.
 
Вже за січень 2015 р., ще при старих тарифах та середній вартості комунальних послуг в 685,2 грн із особового рахунку, комунальні платежі складали 4,8 млрд грн або 88 % від нарахованого.
Все закрутилось, як ми пам’ятаємо, із лютого місяця, коли були визначені параметри нових тарифів на газ і електроенергію. І тут уряд, як носій центрального органу управління в державі, вийшов із хибними розрахунками і висновками. Як казав керівник уряду Яценюк А.П., що за підрахунками уряду за новими тарифами субсидії будуть потребувати 3 млн сімей або 12-15 млн осіб. Тут уряд не врахував, що в Україні є біля 16 млн домогосподарств (особових рахунків) і середньою чисельністю в 2,58 особи. Не врахував уряд, що середньодушові доходи населення за 2014 р. становили тільки 27.7 тис. грн або по 2308 грн на місяць, а за 2015 р. доходи населення знизились на 32 %.
 
Таким чином, вже із квітня місяця країна і населення розпочало жити за новими тарифами. І дуже погано, що уряд не відслідковував за ходом своєї реформи комунального сектору. Як заклинання постійно повторював, що є в бюджеті 24,5 млрд грн на субсидії і уряд готовий надати субсидії в 500-4000 грн. Хоч проміжні показники вже показували основні тенденції розрахунків. Адже можна було побачити, що, скажімо, у січні–серпні 2015р. населенням країни сплачено за житлово-комунальні послуги 31,7 млрд грн (100,0% нарахованих за цей період сум). Субсидії надані тільки в сумі 625 млн грн при середній оплаті за особовий рахунок 345,2 грн.
 
Отже, країна пройшла літній період і вже два місяці живе в новому опалювальному сезоні при нових тарифах. Ще за листопад місяць показників немає, тільки розраховують платежі і розсилають до населення. Але вже за жовтень місяць статистика визначила всі основні показники. Таким чином, за період січень-жовтень населенням сплачено 37,7 млрд грн (97,7% нарахованих за цей період сум) комунальних платежів при середній оплаті особового номера в 565,6 грн. Субсидій владою виплачено 905 млн грн для більше як 3,8 млн господарств. У жовтні 2015р. мали борг за 3 місяці і більше: за централізоване опалення та гаряче водопостачання – 24,6 % власників особових рахунків, утримання будинків і споруд та прибудинкових територій –20,4 %, вивезення побутових відходів та централізоване водопостачання та водовідведення – по 19,1 %, газопостачання – 16,9 %.
 
Якщо подивитись на показники січня-березня ще при ТИХ тарифах, то видно, що за місяць комунальні платежі складали в середньому по 4,8 млрд грн. Вже за жовтень місяць при НОВИХ тарифах ці комунальні платежі склали тільки 3,2 млрд грн.
 
В цьому році залишилось до оплати тільки за два місяці. Перший висновок потрібно зробити, що із БЮДЖЕТНИМИ субсидіями уряд дуже помилився. І призначена сума в 24,5 млрд грн в жодному разі не буде використана. Ці кошти НЕ ПОЛЕГШИЛИ життя населення, але із бюджетного фінансування виведено значна сума таких дефіцитних коштів (майже 5 % всіх доходів бюджету).
 
Другий висновок повинні зробити, що населення виживає і викручується в тих умовах, які створює уряд, самостійно. Очевидно, що не полегшенням і покращенням стану. В більшості іде на економію за рахунок якості побутових умов.
 
Ще один висновок треба виділити, що уряд поставив ВСІ комунальні служби в дуже невигідних умовах. Тому що, життя за рік ЗНАЧНО подорожчало (інфляція – понад 48 %), доходи населення значно знизились (офіційно на 32 % до минулого року), а надходження коштів ЗНАЧНО зменшились (порівняти 5,5 млрд грн грошових надходжень комунальним службам в лютому і 3,2 млрд грн – за жовтень, чи 2,8 млрд грн за вересень).
 
Тепер на фінішну пряму повинен виходити уряд із бюджетом на 2016 р., закладаються нові показники і дуже важливо врахувати помилки цього року із комунальним сектором економіки.