Херес.
 
Є таке вино.  Витримане. Знайти його зараз не так просто. Все зараз робиться швидко, поспіхом.
 
Ті, хто тут були 3-5 років тому – зараз позабуті.
 
Те, що колись вважалось відхиленням від пристойності, є зараз нормою.
 
Нажаль, тут практично не залишилось тих, які би раптом докупи склались у четвірку,
 
яка би посміхаючись один одному, застелила би чи то оригінальну западенську скатертину,
 
чи то китайську копію з визерунками полтавщини,
 
чи то пожовклого ватмана або міліметровку формату А1,
 
яка би могла и хотіла би розписати пулю під херес,
 
а може зіграти у підкідного під хранцузьку гомеопатичну дозу коньяку або під Мартіні (саме так – з великої літери),
при цьому не згадуючи ліПецьку хфабрику та загогуліни на зачісці.
 
Нажаль.
--
Це не з’ясування відносин.
Просто я вчергове чистив компутер, при цьому читав і копіював ІМХО з давних давен, при цьому порівнював те, що було і те, що є.
 
Не кажу, що те було краще. Не кажу, що те було гірше.
 
Але то було.
--
Макро. Всесвіт має діаметр десь 5 млрд світових років.
Мікро - найменший мікроб, молєкули -  то це піконанометри.
Після того Великого вибуху, температура якого була приблизно мільярд градусів (що в порівнянні зі звичними  нашим 40 градусами  – страшна цифра), ця температура поступово спадала, спадала, спадала…
І от коли, нарешті, вона досягла діапазону десь  біля нуля за Цельсієм, отут і з’явилися різноманітні істоти – від мікробів, слимаків, ссавців, бібізян і, нарешті, вінця природи, тобто нас.
Буяє природа. Пташки співають, вистрибує уклєйка із води біля Ірпеню, щоби подивитися на Сонце, бульдозери…
От у тому температурному діапазоні близько нуля ми й існуємо. Цей діапазон для Всесвіту – лише мить. Нам повезло, пощастило.
І що з цим робити?
--
Може дехто скаже: от, клявся, вчергове не витримав, виліз із бані, знову шмарклі…
Перетерплю.