«Викторе Андрійочу, наше видання «Українськи смолоскипи» взялося досліджувати тему «Ющенко: що це було?» і відрядило мене провести розкопки на території втаємниченої душі третього Президента України.»
«Ее-ее-еее ... Про що йдеться? позиція номер один – Демократія. В Україні будуть проведені чесні відкриті вибори і буде обрано українського Президента, який призначить українського прем’єра. Крапка.»
«Тому у мене до Вас є декілька запитань ...»
«Шановний, як так сталося, що у цієї сучки взагалі з’явився рейтинг? Кого не запитую, всі мовчать. Або брешуть. Навіть Карасьов нічого втішного не винайшов. Шо він там взагалі робе? ..»
«До речі, маю від редакції дуже непоганий коньяк, грузинський ..»
«Та я під час досліджень не вживаю ... Хоча ... якщо грузинський?»
«Ну, за демократію!»
«Акцепт!»
«То ж от Вам перше запитання: як так сталося, що Ви взагалі опинилися в політиці?»
«Ти знаєш, хлопче, я сам себе запитую про це .. Якось воно вийшло само, я й не помітив як. Я ж до 15 років за скотинкою ходив, по коліна в багнюці .. Потім той інститут, де я на бухгалтера вчився .. Ой, дівчата там були гарні!»
«Ну, за дівчат!»
«Давай!»
«То ж ви про політику і не думали?»
«Боронь Боже!»
«А тільки про дівчат?»
«Дівчат вистачало. Але ж я був іще і бухгалтером, мене поважали.»
«А потім якась потужна рука висмикнула Вас з бухгалтерії і всадовила у банківську справу?»
«Так і було, царство йому небесне.»
«Ну, за банківську справу!»
«Земля пухом!»
«То Ви йому сподобалися і став він Вас проштовхувати ..»
«Чуєш, хлопче, як у неї так виходить, що вона їм впарює, а вони за неї голосують?»
«Сказати чесно?»
«Кажи!»
«Вона просто скажена!»
«А я?»
«А Ви нормальний.»
«А мій тьозка?»
«Він теж нормальний, тільки в Донецьку.»
«В тебе ще є коньяк?»
«Ні, в «Смолоскипах» на дослідження дають одну пляшку ..»
«Ну, то у мене тут є хранцузький .. Чуєш, а Карасьов мені хранцюза нагадує. Такий же патлатий ..»
«Тоді у мене є ще одне запитання: якого хєра Вас потягнуло у Президенти?»
«Ой, і не питай, сльози душать і капають. Я ж так гарно сидів на Голові Нацбанку!»
«Кучма підказав?»
«Тихо-тихо .. Про це ніхто не знає .. Данілич мене звабив. От повіриш, говорив зі мною, як батько! Хоча, якщо чесно, батько зі мною так не розмовляли ніколи ..»
«Шо, про банк «Україна» нагадував?»
«І Юльку встромив мені у віце. Казав, що сам я не впораюсь із тими вовками. А вони вже і до нього підкрадалися.»
«Ну, за Данілича!»
«Нехай!»
«То він же Вас і випхав ..»
«То й що? Він казав «Вітя, я тебе зараз піду, але ти повернешся моїм наступником».»
«А тьозка?»
«Шо тьозка .. І тьозка був наступником .. Другим .. Данілич казав: «Вітя, я ту йобану апазицію віддаю під твою заботу. Ти мені за неї відповідаєш. Гляди, щоб Юлька не потягнула всіх за собою.»
«Там же ще й Чорновіл був ..»
«Був, та й не став ..»
«Да .. Ну, за апазицію!»
«Це остання ..»
«І Ви пішли мітингувати ..»
«Ой, куме, і не кажи .. »
«А Вам теж патли будуть до лиця .. Ще краще, ніж Карасьову. Почекайте ще місяць і відпускайте.»
«Як тебе звати, друже?»
«Сашко.»
«Давай, Сашко, заспіваємо.»
 
«Несе галя воду, коромисло гнеться.
А за нею Іванко, Як барвінок в’ється ..»