Ще недавно, після сутички динамівських вболівальників з темношкірими, у мене крутилася думка, що покарання винних відбувається якось не так і не там, особливо на тлі загибелі жителів сирійських поселень (усіх - і мирних і не мирних) внаслідок бомбардування російською авіацією чи військовими західних країн антиасадівської коаліції.
 
Раніше переймався тими ж думками, коли західне суспільство помітило війну в Україні лише після збитого малайзійського лайнера. А збиті до того (біля 20) українські гелікоптери та літаки (включаючи з десантниками) були якось непомічені.
 
Катастрофа російського літака знову віддає луною несправедливості. Чи плакали ті люди, які зараз побиваються за своїми рідними, коли чули про загиблих в Україні чи Сирії. Не понесли наші жалісливі громадяни квіти до посольств Румунії (про що уже і без мене писалось – до 50 постраждалих) або Китаю, де після землетрусу постраждалих більше сотні.
 
І нікуди від цього не дінешся. Говорять, що своє більше болить і сорочка своя ближча до тіла.
 
Зараз Росії не час, щоб рідні загиблих та ті, хто їм співчуває, скерували свій біль на правителів. Простіше розповідати, які розвалюхи літають в російських авіакомпаніях (окрім, звичайно, «Аерофлоту», який почав з «Трансаеро» і, можливо, намагається підім’яти під себе всі інші).
 
Якщо ж версія з терактом раптом стане основною, російські слідчі органи, швидше за все, засумніваються в арабському сліді і згадають, що в лайнері летіло четверо громадян України.
 
Таким чином, "настоящие терористы" будуть знайдені і далі можна буде перекладати всю вину за все на «бендеровцев», повертати з Сирії  і знов продовжувати переможні реляції на українських теренах.