Про бесіду з Богданом Гаврилишиним розповіла пані Аліса Пивоварчик.
 
Я насмикав з тої бесіди декілька фрагментів і пропоную ознайомитись з ним дурдомцям (кому цікаво), тому що мені здалося, що пан Богдан, як і я, знайшов в Швейцарії те, що треба (тому що природньо) для України.
 
Спочатку БГ викладає аксіоматику його теорії:
 
"Ефективне суспільство, себто ефективна країна – це та, у якої є чотири характеристики. Перша – повна політична свобода. Друга – це певний рівень економічного добробуту, але для цілого населення. Там є багаті, але там немає бідних. Третя характеристика – це є соціальна справедливість. Особливо в освіті, охороні здоров'я, пенсіях. А четверта характеристика – це є симбіоз з біосферою. Себто співжиття з природою, а не експлуатація, засмічення. Це є таке ефективне суспільство.
Одразу скажу, що їх дуже мало у світі. Шість–сім на усе. Бо світ у загальному є дуже хворий.
"
 
Таку характеристику як самооргарнізованість і самоврядність БГ чомусь не назвав. Я думаю, що для нього самоврядність є невід'ємною (імманентною!) хактеристикою будь-якої цивілізованої країни. Що він її (самоврядність) дійсно бачив за всіма іншими характеристиками успішної країни, буде зрозумілим з останнього фрагменту.
 
"

І що тоді треба робити з Україною? Знаєте, її треба трансформувати, а не реформувати.

"
 
Ну, це майже те саме, що я казав про можливість реформувати нашу країну.
 
Далі БГ вказує, з чим слід пов'язувати надій на успіх. Він вказує на покоління молодих. Для них він організує ознайомлення з 7-ма успішними країнами.
"
Яка це молодь? Це люди від 20 до 35 років, які не були зіпсовані радянським досвідом і теж не зіпсовані нашим поганим українським досвідом. І ці люди мають мати добру освіту, мати, бажано, якогось досвіду життя і певної практики, вони мусять знати англійську мову, вони збираються по групах семеро людей – це ідеальне число, щоб у тій групі були люди з дуже різними освітами, різними компетенціями. Потрібно там якогось юриста чи політолога, економіста, соціолога, дуже гарно, якщо хтось є, хто знає культурну антропологію, і вони спільно обирають одну з ефективних країн, я згадував, 6 чи 7 максимум, брати одну з шести, яку ми вирішили вивчати, і вони вивчають ті країни. А нащо? На те, щоб вибирати з тих країн складові для майбутньої архітектури нашого політичного, економічного, соціального, екологічного ладу."
 
Отже, в ХХІ-му столітті демократія в постсовку, якщо відкинути варіант із століттями дозрівання до неї, може постати лише шляхом підвою. Беремо взірець, навчаємо йому молодь і запроваджуємо демократію шляхом надання навчаній молоді управлінських можливостей.
 
Ну, і Швейцарія:
 
"
А у нас, як я думаю, країна має бути дуже, як ми думаємо сьогодні, дуже децентралізована, майже на взірець Швейцарії, де кожна громада наставляє оподаткування на всіх резидентів, там певний вид їхніх заробітків.
Кожна громада обирає свою раду і свій виконавчий орган. Кожна громада вирішує усі питання, що відносяться тільки до громади – як збудувати школу, чи спортивний майданчик, чи культурний маленький центр. Все те сама вирішує громада, вона має свій бюджет, вона виробляє рішення. А на наступному рівні - то називається кантон, там у них є кантони, як у нас області. Вони мають те саме – право оподаткування усіх резидентів вже, «кантони» не буду вживати – області. І вони мають тоді вибирають теж свою раду, виконавчу гілку, і вони тоді є відповідальними за речі, які вже відносяться до компетенції області, а не до окремих районів, окремих громад. От наприклад. Вони вже мають відповідальність за те, що поєднують усі ті громади, вони мають відповідальність за університет, вони мають відповідальність за шпиталь. Бо кожна громада не може створити свій маленький шпиталь.
І приходить третя гілка вже на федеральному рівні, де є найбільша ніби влада - то є 7 федеральних радників. То навіть не називається міністри. І один чи одна з них обирається як президент конфедерації, але тільки на один рік і один превеликий обов'язок того президента, крім того, що він продовжує нести відповідальність за своє портфоліо, він скликає якраз засідання тієї Федеральної Ради, а Федеральна Рада вже є відповідальна за речі, що торкаються цілої Швейцарії, себто шляхи між областями, чи контонами, чи автострада, чи автобани. Вони є відповідальні за безпеку країни, закордонну політику.
"
 
От вам що таке є демократія і яка роль надається в ній пецам-сєням.