Більшість авангардистських проектів пролежали в архівах з 30-х до Холодної війни. Потім їх почали знову перезапускати, скажімо, в архітектурі та фільмах. Деякі з наших будинків, особливо в приміській зоні та індустріальних районах, – це точна копія лабораторій комунізму Мельнікова чи Ґінсбурга.
 

Сьогодні історики (Юрчак) презентують 60-ті радянського Союзу як еру гіппі, консюмеризму, пацифізму. Вони там були, їм начебто треба довіряти, як очевидцям. Але люди завжди сліпі до найочевиднішого, до таємниці, яку не хочеться проголошувати.
Факт наступний.
 
Радянський Союз промивав мозок людей з новою силою в 1970-х і пізніше. Ми і наші батьки програмовані комуністичним простором: нічийним, але контрольованим. Місце, яке треба швидко перебігти. Ніяких вам паркінгів. Тільки мости й торгові центри. Жріть і сріть, потім приберуть. (Потім комунізм або смерть.) Кіоски. Машини на тротуарах. Розбиті дороги. Плану нема. На поверхню випливають ті, у кого голова як поплавок.
 
Яку ідеологію можна сформулювати в такому місці, на нічийному місці? Не у Чернівцях чи Івано-Франківську, скажімо. Там якесь інше почуття. Індустріальна Україна – тобто Україна, яку забудовували в комуністичні часи – сама перетворилася на комунальну квартиру. Усі такі різні, чужі одне одному, хоча живуть плече-в-плече. Тільки не шпигують більше, бо нема кому поскаржитись. Інакше доносили б і зараз.
 
Куди має піти Грегор Замза, якщо йому не по собі в його квартирі в Дніпропетровську, а всі кажуть, що він зажрався. І що дай Порошенко, аби кожний так жив.
 
Але до чого я все це веду?
 
Стоп.
 
Не так.
 
Йдеться про зовсім інше:
 
Молодий міліціонер Ч. відпиває в темному провулку трохи пепсі-коли. У іншій руці він тримає пістолет. "Ах, як інколи гарно бути собою."
 
Він відчуває погляд з вікна хрущовки. З цієї відстані він може пристрелити допитливого діда. "Чо дивишся гад? Я ж не голий". Він махає своїм пістолетом, мовляв, "йди звідси". А дід, із проковтнутим переляком, іде назад з балкона у кімнату. А в кімнаті тепло - на вулиці тільки початок весни. Він вмикає свій телевізор, на автоматизмі. Його худі ноги випрямляються на старому дивані. Руки за голову.
 
Свідок Епохи.