Я- нормальна людина. Як усі. Це важливо: бути як усі. Випендрьожників, чи там, ботанів, не люблять. Ще з дитинства я вивчив прості правила: усе купується й продається; ти начальник- я дурень та навпаки; не спійманий- не злодій.
 
   Ой же як у наших краях підіймалися оті "не спіймані"! Або колись спіймані, а тепер- доброчесні. Ще нещодавно бандюки, а зараз- бізнесмени. Солідні, на Мерсах, з охороною. Кльово! Змогли ж! Ну те вже таке: живуть, та й іншим жити дають.
 
   Так склалося, що у нас тут- прохідний двір: хто за оргнабором, а хто й за приговором сюди їхав, вугільок рубати, чавун та сталь плавити, чи ще чого. Я, наприклад, з місцевих, ще дід мій тут жив, мовою розмовляв. Зі мною, як приїздив я до нього- каліченою російською. Дід таки розумів, що бажаєш людиною стати- вчись у російській школі, у російському інституті... Так я і вивчився: інтитут, правда, не потіг, але нічого: роботяга при Совєтах втричі більше інженера заробляв.
 
   І як прийшла ота незалежність, як стали колишні приблатньонні справжніми бандюками, а потім- бізнесменами, то усе неначе устаканилося: ну, то було "всьо кругом-народноє, всьо кругом мойо"- стало хазяйське. Ну, ми що, ми з понятієм. Тягнемо лямку, хазяїн не кривдить- і слава Богові.
 
   От тільки мова ота. Ну нафіг вона мені? Книжку яку почитати, про нормальних пацанів та про безпредєл ментовський, чи там журнальчик- так вони ж російською! Тєлік теж, фільми про крутих ментів, ФСБшників, про солдатів з Росії дивимось. Страшенно вони круті, як що не так, зразу лапи догори- й не диш! Ну от самі скажіть: якого ляду мені оту мову вчити? Та дітям моїм? А тут ще одне: вибори були, так нашого кандидата завалили. Ну не гади? Так нам і казали наші, хто при владі: америкосів робота, тільки на Росію треба дивитися, одна вона врятує.
 
   Ну, таки пробився наш у президенти. Дивіться: сам живе- та іншим дає! Скільки наших до Києва переїхали та з його руки годувались? Та й не тільки до Києва: до Криму... та будь-де вже наші командували!
 
   Знову вилізли оті майдануті. Фашисти, блін. Кажуть: "Ось дивіться, накрав". Ну й що? Хто він, а хто ви? Шмакодявки. Краде- право має! А ти б не крав на його місці? Крав би, не тринди! А тут ще люди знаючі кажуть, що буде суцільна українізація, заставлять забути усе: і 23 лютого, і 9 травня, а вчити будемо біографії Бандери, Шухевича та інших фашистів. А якраз на роботі відправляли людей до Києва, на Антимайдан. Я теж поїхав: по-перше, я завжди був проти фашистів, а по-друге, 200 герене в день теж на дорозі не валяються.
 
   В Києві мені натякали, що можу й більше заробити: можна машину спалити, будь-яку. Тоді вдвічи зарплатня виросте, до 400. А можна з хлопцями потинятися вулицями навколо Хрещатику, піймати й віддухопелити якого фашиста- тоді до 800 зарплатню підіймуть. Індульгенцію обіцяли та охорону ментівську. Я якось відкрутився: ментам я не довіряю. Вб’єш кого, а тут опаньки- індульгенція закінчилася! А ще, чув я, що у фашистів теж неслабі хлопці є, що теж Київ патрулюють. А я проти нерозумного ризику.
 
   Ну, тоді, пізніше, вже як додому повернувся, Путін Крим відкусив. Ну а що ви хотіли? Проти кого пішли? Ну, думаю, тепер підуть діла!
 
   Пішли діла. Пам’ятаю отих пацанів обдовбаних. Стоять, озираються: "Гдє тут їхняя Дума? Нада туда вибіраться!" А потім- народна у нас, панімаєш, республіка! Як фашисти ломанулися кордон перекривати, то ми на дорозі ставали: їдь, фашист! Не попре ж на людей! І не пер. А у наших вже зброя з’явилася. Та й чимало ненаших серед наших: не забув Путін, допоміг! Куди проти нього рипатись? Путінську техніку юрба не спинила б: гахнув би раз- і розбіглися б, у кого бігалки не відстрелили.
 
   Як стала народна республіка- так і зажили! Нє, не усе так розкішно, але можна нагору, до влади, видряпатися. Утік хтось до фашистів (до укропів, значить), то можна хату зайняти. Чи машину віджати у шпигуна чи укропа. Багато хто гарно піднявся.
 
   Потім усе якось устаканилося. Тимчасові труднощі стали постійними. Та й не так вже Путін допомагає. Тобто, зброєю допомагає, а щоб зарплати, як в Росії- так ні. Та й працює зараз тільки те, що на металобрухт не порізали.
 
   Я це до чого? Думалося, що Путін візьме нас до себе- та й заживемо. Зарплати у них там, у Росії, он які! А що нам треба? Аби фашисти гарно платили, то вже хрін з ним би, що фашисти. Нам що: де більше платять, де жити краще, там і родіна. І щоб мови не вчити, нам язика вистачить.
 
   Кажуть, що нас Путін не хоче, що залишать нас в Україні. Але влада у нас буде нашою, не укропською. Це так кажуть, а як буде? Ми ж що, ми ж за мир. І за дружбу. З Росією. Без гейропи, без піндосів. Хай навіть без Путіна, але щоб із таким, як Путін. А ще краще- як Сталін. Бо нам треба тверда рука. І ми її, оту руку, будемо любити.
 
   Звісно, нас "нє паставіть на калєні". Але дайте мені грошей. Зробіть, як було раніше, навіть краще. Я хочу краще жити. Навіть краще, ніж в Росії. Зробіть- і я ваш. Звісно, для мене ви залишитесь фашистами, принагідно я комусь вистрелю в спину. Але я буду гарним громадянином. Якщо  стану жити краще. Хочте, я себе назву фашистом? Я фашист. Путінський вилупок. Гнида. Бачте?
 
   Гнида.