Пам’ятаєте теле- та радіопередачі 9 травня та 22 червня? Фільми. Розповіді ветеранів? Звісно, я про часи Союзу, та, власне, й не тільки: ще нещодавно можна було почути-побачити приблизно таке: в смертельній битві зійшлися два світи, дві абсолютно різні моделі суспільства: гранична форма гуманізму- соціалізм, та гранична форма капіталізму: фашизм.
 
   Пам’ятаєте?
 
   А це ж брехня.
 
   Особисто для мене було шоком побачити в кіно нацистський прапор. ЧЕРВОНИЙ! Вже потім я дізнався і про парад 22 вересня, який приймали разом Гудеріан з Кривошеєвим. І про повну назву партії Гітлера. Вже потім я прочитав фантастичний роман "Каллокаїн", який було написано в 1941 році. І зрозумів, що воювали не два світи, а один. Його нюанси: націонал-соціалізм з інтернаціонал-соціалізмом. Виграв той, хто мав більші ресурси, налагодив іноземну підтримку своїм діям та був більш жорстокий та нещадний до власних громадян.
 
   Я, власне, не про цю казку, яка ще досі гуляє слабкими від горілки та революцій мізками. Я про іншу: про "братерство".
 
   Пам’ятаю, як читав я мемуари різних іноземців, що їхали до Московії, звісно, через Україну. Я не міг зрозуміти, чому це на теренах України- майже суцільна грамотність, а на Московії- майже суцільна неграмотність. А тоді дійшло. Може я й помиляюсь, що поробиш: не історик, не, боронь Боже, політолог, навіть освіту маю аж ніяк не гуманітарну. Коротше кажучи, я міркую так: вчили тоді грамоті  церковнослов’янською мовою. Вона була близька нашим пра-прадідам, які вчилися занотовувати власні слова й думки. А для Московії ота церковнослов’янська- це іноземна мова. Тому і з грамотністю такі проблеми.
 
   І їхали грамотні українці на Московію на заробітки, там і осідали та змосковщувались. Іхали заробляти мізками. Ось такий собі середньовічний брейн-дрейн. А тоді, та й далі, працювала одна схема: пообіцяти, обдурити, використати силу... Та оббрехати.
 

   Вкрадена історія. Цікаво, що люди, вкравши історію, не відчувають ніякого дискомфорту, навіть навпаки. Історія не тільки крадеться, а й просто видумується. Звісно, вчені мужі так відкрито не роблять, але досить і усяких задорнових для такої малоповажної справи. А плебсові ж так хочеться бути "вєлікім"! Так що доводиться чути (це я особисто чув в Києві), що Харківщину та Донбас Україні Сталін подарував. Який, мля, гуманіст був Віссаріонович! Отак узяв та подарував. І не було постанови РНК "О пєрєсєлєнії на Україну 21000 колхозніков". Після того, як виморили голодом українців. А як "подарував", то з якого дива не те, що в Харківській, а в Курській та навіть Воронезькій областях люди вільно розмовляють українською? Просто так?
 
   А є й зовсім перли: чув на власні вуха, що з початком льодовикового періоду росіяни розселилися в Азії, Індії... "далєє вєздє". Не в суперечці, не згарячу, а поміж іншим, як банальність. Банальність!
 
   Трохи про менталітет. Що означає свобода для нас та для сусідів? Для нас- можливість зайнятися помідорчиками. Власними. Кабанчиком. Ні, я не ідеалізую: видасться нагода стирити- стиримо. Видасться нагода вилізти комусь на голову- виліземо. Але знатимемо: той, на чию голову ми вилізли, може дати гарного стусана. Тому, подумаємо перед тим... Для сусіда свобода- воля. Бунт "бєссмислєнний і бєспощадний". Свобода- можливість обісрати усе навколо себе. Та піти обсирати далі.  А якщо вдасться комусь залізти на голову, то той, що знизу, сопітиме й мовчатиме: я ж сильніший, значить, мене треба боятися й ПОВАЖАТИ.
 
   Ще трохи про менталітет. Я, як і багато хто в Києві, надивився на привезених восени-взимку 2014-го "антифашистів". Які за 200 гривень вистоювали день на Антимайдані, за 400 били машини та вітрини, а за 800- людей. І тоді вже було: "Расія, Расія!"
  
   А ще я бачив, мабуть, ніколи не забуду, юрбу розлючених тіток та дядьків біля фунікулера не Поштовій: "На Майдан! Там наших дітей б’ють!". Звісно, фашисти, що підкуплені Штатами. Правда, Володимире Володимировичу? І таксисти, що підвозили людей безкоштовно, коли було гаряче. І безліч простих людей, що везли на Майдан дрова, несли їжу, гарячий чай, шини...Сидить приятель в наметі, на вході з’являється незнайомець: "Палиш?"- "Так"- відповідає приятель, чекаючи, що людина попросить запалити. А тут: "Лови!"- і летить блок Мальборо. А незнайомець пішов. Фашист, звісно. Від Держдепу.
 
   А згадаємо пшик, що зветься Болотною площею. А російських ліберальних лузерів, що інколи намагаються повчити нас тому, чого вони не вміли ніколи: це усе теж менталітет.
 
   Ось і виходить, що війна світів, війна цивілізацій- не 70 років тому, а зараз. Тут і зараз. І вона йде в головах. В мізках. Це війна, крім іншого, мовна. Не я придумав, що мова визначає менталітет. Хай навіть не в усьому. Але треба пам’ятати, що ворог (не опонент, не партнер, не, боронь Боже, "брат"!) переважає нас кількісно. І під солоденьку мантру "миадіннарод", "мибратья", "всєвінавати" та "язик- етаніважна!" завдання ворога- асимілювати нас, знищити як націю.
 
   Будьмо розважливими. Будьмо пильними.