Україна поволі виконує свої зобов’язання перед європейською спільнотою щодо протидії дискримінації в усіх її формах. Але політикам і суспільству до цього важко звикнути.
 
Принизливі для вразливих груп стереотипи такі масові, такі сильні й такі звичні, що, здається, вони у нас в крові. Поки життя не примусить виправляти допущені помилки.
 
Найбільш помітно стереотипи вкорінені в церковній та світській владі й «четвертій владі» ЗМІ. Церковна влада тут згадана не дарма, бо вона формує громадську думку не меншою мірою, ніж телебачення й іноді дозволяє собі благословляти найрадикальніші прояви патерналізму, які тягнуть Україну в феодальне минуле.
 
Сайт Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій, наприклад, переповнений агітками проти одностатевих шлюбів. Зайве казати, що двері цієї консервативної установи, яка претендує бути представницею всіх релігій України, закриті для сучасних духовних рухів, зокрема ЛГБТ-християн.
 
Папа Римський вже не засуджує геїв. Королева Великої Британії як голова Англіканської Церкви вже підписала білль про одностатеві шлюби. Українське ж священноначаліє, наслідуючи поганий приклад московської патріархії, пасе задніх у глобальному процесі гуманізації релігій.
 
Рівність жінок і чоловіків – не таке контроверсійне питання, як права ЛГБТ-людей, але й тут є глибокі проблеми.
 
Центральна виборча комісія, що вже прославилася своїми вольностями у трактовці виборчого законодавства, перевершила себе у офіційному роз’ясненні, ніби недотримання встановленої законом гендерної квоти (не менше 30% жінок та чоловіків) не є підставою для відмови у реєстрації виборчих списків політичних партій.
 
Одіозне роз’яснення скасоване судом – але хто знає, чи дотримуватимуться партії чесно гендерної квоти або спускатимуть кандидаток у хвіст виборчих списків?
 
Ще дві історії про гендерні стереотипи.
 
Судячи з оголошень, розклеєних по Києву, виборчим штабам для роздачі листівок обов’язково потрібні дівчата до 30 років. Те, що такі оголошення про працевлаштування дискримінують чоловіків та людей старшого віку – політтехнологів не турбує.
 

 
А днями на телеканалі «Інтер» показали соціальну рекламу  місцевих виборів від Комітету виборців України та руху «Чесно». Рекламна кампанія така крута, що має окремий сайт. Ідея реклами в тому, щоб закликати людей до реалізації виборчих прав, активного (право обирати) та пасивного (право бути обраним).
 

 
Заклик до реалізації пасивного виборчого права у рекламі сформулювали дуже невдало: «балотуйся сам». Вийшло, ніби цей заклик адресований виключно чоловікам, бо «сам» – займенник чоловічого роду. Отак всього три букви перетворили шляхетний слоган, що рекламує громадянську активність, на пропаганду ганебного гендерного стереотипу про те, ніби політика є справою чоловічою, а не жіночою.
 
Той самий стереотип закладено в сюжеті постера рекламної кампанії: «сам» кандидат-чоловік зображений на першому плані; жінки стоять позаду – як виборці, а не кандидатки.
 

 
Якщо таких прикрих помилок припускаються досвідчені активісти громадських організацій з поважним іменем, чого ж чекати від чиновників?
 
На місцевих виборах дискримінують не тільки жінок та чоловіків. Низка громадських організацій підняли проблему дискримінації внутрішньо переміщених осіб (ВПО), яким взагалі не дозволяють проголосувати на місцевих виборах – тому, мабуть, що «вони не тутешні». Але ж вищі посадові особи держави неодноразово публічно прогнозували, що проблеми на сході України не будуть вирішені швидко. Якщо ВПО доведеться наступні роки жити в новому оточенні, чи не логічно було б почати соціальну інтеграцію цих людей у місцеві громади саме з надання їм права голосу? Хоча б для того, щоб кандидати були мотивовані висловити свою позицію щодо захисту прав ВПО. Бо дати прихисток сім’ям наших співвітчизників, які не стали мати справу з терористами і зберігли вірність Україні – це святий обов’язок всіх українських громад.
 
Деякі дискримінаційні стереотипи настільки вкорінилися в законодавстві, що заважають самому становленню громадянського суспільства, формуванню та оновленню його життєво необхідних інституцій. Закон нерідко захищає не права, а привілеї, і така несправедливість уповільнює соціальний розвиток у інтересах певних елітних кіл.
 
Декларуючи свободу об’єднань, законодавство ускладнює купою зайвих формальностей, а в деяких випадках і унеможливлює створення та діяльність громадських і релігійних організацій.
 
Під час стратегічного планування Коаліції з протидії дискримінації в Україні цього року ми визначилися, що треба вирішувати низку болючих питань, таких, як усунення дискримінації громадських організацій без юридичної особи у праві брати участь в громадських спілках та громадських радах, зменшення необхідної кількості засновників та скасування низки пострадянських бюрократичних перепон при утворенні релігійних громад, а також реформування інституту альтернативної служби з тим, щоб її могли нести невіруючі пацифісти та позаконфесійні віруючі, нині дискриміновані у порівнянні з віруючими, яким релігійні переконання не дозволяють нести військову службу і які належать до певного переліку привілейованих релігійних організацій, список яких затверджено Камбіном.
 
Звісно, боротися з дискримінацією непросто. Громадська думка, яка нині на боці патріархальних стереотипів, зміниться лише услід за зміною патріархального контенту політичних виступів, матеріалів ЗМІ, проповідей, підручників та інших книжок. Непросто і внести зміни у законодавство.
 
Але є прості речі, які легко зробити.
 
Кожна людина може спіймати себе на відтворенні завчених дискримінаційних стереотипів і порвати з ними.
 
Автори дискримінаційної реклами «балотуйся сам» можуть просто прибрати з неї займенник чоловічого роду і залишити гендерно нейтральне «балотуйся».
 
Сподіваємося, що ця дружня порада попрацювати над своїми помилками не залишиться без реагування.