До Міжнародного кримінального суду
      Від Президента України,
                                          Уряду України,
                                                              народних депутатів України
ЗВЕРНЕННЯ
Згідно Римському статуту стаття 12, і відповідно до пункту 3 цієї статті, згідно постанови і заяви Верховної Ради України від 4 лютого 2015 року, в якій визнається юрисдикція Міжнародного кримінального суду, звертаємось з проханням порушити справу відносно нижчезазначених вищих посадових осіб, в разовому порядку визнаючи юрисдикцію суду.
п. 1 За акт збройної агресії, підступну окупацію, незаконне захоплення та узурпацію влади, умисний підпал та пограбування м. Київ (Великого князівства Київського), що призвело до численних людських втрат, руйнування житлового фонду, інфраструктури міста,  культових споруд та їх майна. Примусове позбавлення свободи великої кількості мешканців шляхом відправлення в рабство поза межі князівства, масове зґвалтування жінок, та навіть черниць, підкуп та погрози художникам, каменярам та іншим вузькопрофільним, дефіцитним спеціалістам-ремісникам з метою примусової еміграції за межі міста та князівства, що значною мірою послабило виробничий, творчо-інтелектуальний та морально-психологічний стан творчої молоді та видатних фахівців міста Київ і суттєво загальмувало процес розбудови феолально-демократичного, правового суспільства держави Київська Русь та мало інші тяжкі наслідки.  
 
Ці злочинні дії упродовж 1149-1151, 1155-1157, та 1169 років, організовані, та умисно, цинічно, з використанням незаконних збройних формувань, озброєних забороненими видами холодної зброї та оснащених великою кількістю легкозаймистих речовин, здійснені:
 
1. Громадянином Російської Федерації (в подальшому РФ), Мономаховичем Юрієм Володимировичем, 1097 р.н., уродженця м. Вишгород Великого Київського князівства (в подальшому ВКК), та маючого постійну прописку з 1125 р. в місті Суздаль Ростово-Суздальського князівства (в подальшому РСК) на посаді голови місцевої адміністрації (в подальшому губернатор), в званні  князя вищезазначеного РСК, і більш відомого серед поплічників утвореної ним ОЗГ під сценічним ім’ям (псевдо) «Довгорукий».
 
2. Громадянином РФ, Мономаховичем Андрієм Юрієвичем,  1111 р.н., уродженця м. Ростова РСК, не маючого постійного місця прописки. Останнє місце проживання м. Володимир, обласний центр незаконно утвореного громадянином Мономаховичем А.Ю. Володимиро-Суздальського князівства (в подальшому ВС області), де перебував в незаконному званні Великого князя, на посаді губернатора ВС області. Останнім місцем проживання (без прописки) гр.. Мономаховича А.Ю. була утворена ним неподалік м. Володимира закрита база ОЗГ – Боголюбово, від назви якої, він відомий в злочинних корумпованих колах під псевдо «Боголюбський».
 

п.2 Так, у Іпатьєвському літопису зазначено, що у 1147 році гр.. Мономахович Ю.В., сам будучи хронічним алкоголіком, настирно запрошував до чарки Новгород-Сіверського князя Святослава Ольговича. «Прииде ко мне, брате, в Москов!» «И дал пир силён!». Таким чином, окрім спаювання князя незалежного князівства, гр.. Мономахович Ю.В. розповсюджував і поширював сепаратистські настрої серед князів Київської Русі, що негативно вплинуло на її обороноздатність.
гр.. Мономахович Ю.В. тричі грабував Київ протягом 1149-1155 років, намагаючись незаконно стати на чолі князівства і відповідно Київської Русі. Не можна навіть уявити весь збиток завданий місту і князівству, якщо перевести все на сучасні ціни. Спеціальна комісія утворена Верховною Радою України має встановити це, але думаємо що мова йде про трильйони доларів.
 
п.3  Якщо гр.. Мономахович таки хотів, і ставав князем київським (що певною мірою пояснює його протиправні вчинки), то його нащадок гр.. Мономахович А.Ю. не бажав навіть і цього. Таке враження, що сплюндрував він Київ для власного задоволення чи компенсації комплексу неповноцінності. Цей вилупок взяв Київ штурмом навіть не плануючи ставати князем.
Ось що каже Іпатьєвський літопис з цього приводу:
«12 марта 1169 года Киев был взят «копьем» (приступом). Два дня суздальцы, смоляне и полочане грабили и жгли «мати руских городов». Множество киевлян были уведены в плен. В монастырях и церквах воины забирали не только драгоценности, но и всю святость: иконы, кресты, колокола и ризы. «Митрополия» Софийский собор был разграблен наравне с другими храмами. «И бысть в Киеве на всих человецах стенание и туга, и скорбь неутишимая». В Киеве вокняжился младший брат Андрея Глеб, сам Андрей остался во Владимире».
Незаконні збройні формування гр.. Мономаховича А.Ю. увірвались до міста і вчинили страшенний погром. У літопису він описаний так:
«и два дня грабили весь город, Подол и Гору, и монастыри, и Софию, и Десятинную Богородицу, и не было помилования никому и ниоткуда. Церкви горели, христиан убивали, других вязали, жен вели в плен, разлучая силою с мужьями, младенцы рыдали, смотря на матерей своих. Взяли множество богатства, церкви обнажили, сорвали с них иконы, и ризы, и колоколы, взяли книги, все вынесли смольняне, и суздальцы, и черниговцы, и Ольгова дружина. А поганые зажгли монастырь Печерской Святой Богородицы, но Бог молитвами Святой Богородицы оберег его от такой беды. И было в Киеве стенание, и туга, и скорбь неутешная, и слезы непрестанные. Все же это случилось из-за наших грехов».
п.4. Ми визнаємо громадян Мономаховичів Юрія Володимировича та Андрія Юрієвича громадянами РФ. Оскільки Володимиро-Суздальське а в подальшому, утворене в його кордонах гр.. Мономаховичем Ю.В. незаконне Московське князівство, стали осередком, центром утворення РФ. Це зазначено у відповідних правових актах РФ, наукових і публіцистичних працях, художніх творах, інтернет ресурсі та шкільних підручниках.
Оскільки РФ незаконно оголосило себе і цю вищезазначену територію князівств Росією та їх правонаступником, вище керівництво РФ несе солідарну відповідальність за дії вчинені її вищими посадовими особами, які перебували на посадах губернаторів РСК, ВСК та Московського князівств на момент вчинення протиправних дій, та приймали безпосередню участь в їх організації та здійсненні.
Хоча вище керівництво РФ в особі Президента та прем’єр міністра не перебуває в прямих родинних стосунках 1-го рівня на відміну від злочинної родини (батька та синка-упиздня) Мономаховичів,  їх близькі, інтимні стосунки дають підставу юридично прирівняти їх відносини до родинних, з відповідно колективною, солідарною відповідальністю.
 
п. 5 Визначаємо незаконність утворення РСК, ВСК та Московського князівств, оскільки на такі дії не було отримано дозвільних санкцій від вищого керівництва ВКК, та не був проведено загальнонародне віче з цього питання у ВКК, яке б, шляхом голосування всіх дружинників, закупів та смердів мало б легітимізувати дії вищого керівництва ВКК. Вважаємо ці дії агресивним сепаратизмом, спрямованим на порушення територіально-адміністративної цілісності ВКК, що призвело до державної кризи у вигляді так званої феодальної роздробленості, ослаблення армії та військово-промислового комплексу як раз, напередодні монгольської навали. Як наслідок нами буде порушено питання в законності існування самої РФ, сепаратиські, підривні дії вищого керівництва якої, (РСК-ВСК-РФ) призвели до 300 – літнього монгольського іга. Цей матеріал буде деталізовано в наступному зверненні.