Переглядаючи зранку білборди потенційних учасників місцевих виборів, зловив себе на думці, що креативлять для більшості політсил ті з самі рекламісти, які вигадають слогани про «параною протікання» для реклами гігієнічних прокладок.
Ось посудіть самі. Один з проектів Коломойського (не так давно реанімований задля перетягування електорату у регіонах, колись контрольованих янукоїдами) – партія «Відродження» - обіцяє «Скасувати грабіжницькі тарифи уряду». Інший, не байдужий цьому ж чоловікові партійний проект – «Укроп» - пропонує замінити строкову службу контрактною. Створений спеціально під київські вибори проект вчорашнього спільника Сергія Тігіпка Сергія Думчева «Рух за реформи» лише критикує Віталія Кличка за будь-яку дію (зверніть увагу, за дію, а не за бездіяльність), а натомість обіцяє якісь «справжні реформи» без будь-якої конкретики. Так, наче напис на паркані «реформи» уже перевертає свідомість кожного українця. Не далеко втік від цього всього й «Опозиційний блок» з гаслом «Мир, стабильность, возрождение»…
От, подумайте, панове, на тверезу голову: яке відношення до місцевих виборів мають гасла про мир, стабільність, контракту службу чи «злочинні тарифи уряду»? Це що, збереться, припустимо, на початку листопада новообрана міська рада чи то Києва, чи Лохвиці і враз скасує постанови НКРЕКП (національної комісії регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг) чи змусить сепаратистів на Донбасі скласти зброю? Але ж це не їх компетенція! Краще б пообіцяли ремонт міської каналізації чи програму енергозбереження. Це було б ближче до діла і до проблем місцевих органів влади! До речі, якщо вже так кортить знизити тарифи на газ і водопостачання, то можна було б у крайньому разі пообіцяти часткову компенсацію витрат з місцевих бюджетів. Але цього ж ніхто не робить. Бо кинути, як партія «Батьківщина», гасло: «Зупинимо тарифний геноцид!» - легше, ніж вказати шляхи його запобіганню.
До речі, на з’їзді останньої було оприлюднено справді багато цікавих речей саме з питань реформування ЖКГ. Тому було б несправедливо звинувачувати партію Юлії Тимошенко у відірваності від життя. Проблема в іншому. У тому, що ініціативи поки що не знайшли свого відтворення у зрозумілих виборцю гаслах. Це ж саме стосується і партії самопоміч із слоганами: «Будь собою!», або ж «Візьми і зроби!». Вже не кажу про «Радикальну партію Ляшка», де основний візуальний «креатив» - це фізія самого Ляшка у різних іпостасях. Можливо, вони (РПЛ) натякають, що пора б уже клонувати Ляшка, аби в кожній сільраді був свій?
Не кращі справи з гаслами у партії «Солідарність», чи як там нинішню партію влади правильно величати? Слоган6 «Зберегти країну» на тлі масового походу номенклатури кучмівського та ющенківського призову у президентську партію звучить аж надто двозначно. Патріот гадатиме, що це заклик до захисту Батьківщини, а скептик вважатиме, що той слоган не більше, ніж бажання зберегти старі порядки і себе коханих при владі. Останні тенденції, як це не прикро, стають останнім часом все більш очевидними…
Не знаю, може я щось перебільшую. Може наш виборець і справді у своїй переважній більшості саме такий, як про нього думають політтехнологи грошовитих партій – інертний, легковажний, неспроможний самостійно визначати завдання для влади, за яку він голосує. Але в такому разі слід зрозуміти одне: не варто чекати радикальних змін, докорінних реформ, перетворення України на справжню європейську державу, якщо людині байдуже чи волоцюги на нароблять їй у під’їзді, чи завтра буде кому вивозити сміття, чи сформує місцева рада бюджет для дотримання у придатному стані міських вулиць…
