Суспільство потребує постійних змін, як і його символи. Ще не так давно символом Шепетівки була автобусна станція, а Кагарлика - велика штучна водойма. Що буде завтра з цими двома містами? Можливо, вони стануть анклавом анархістів, і тоді Шепетівка асоціюватиметься з А, вписаною в коло. Можливо, її навіть перейменуть у Маніфестівку й Комунівку, але це буде потім.
 
Чи є в України сучасної та України завтрашньої якийсь символ? 
Безмежна сила цього символу має досягати глибини серця кожного байдужого. Спогад про Щось має вимикати тумблер. Останній космополіт-волоцюга собі казатиме: “Так, це все погано, але Щось - це щось”.
 
Маю декілька пропозицій. 
 
Збудувати нову столицю. Київ переживає складні часи. Його історичне минуле фонди Ахметова повністю знищили. Тепер Київ - місто кривої плитки й дерев у дерев’яних ящиках. Я не пропоную закатувати Київ у бетон, тому що це дорого. Але якщо не буде кращого місця для столиці, ніж там, де вона зараз, доведеться заховати місто за величезною шторою й довбити його до стану руїни. Потім будувати зі скла та металу. Хмарочоси на пагорбах мають досягати хмар, і на найвищих поверхах будуть інститути біохімії та генної інженерії.
 
Відкрити науковий хаб у долині. Спершу доведеться організувати наукову конференцію й запросити іноземців. Потім ми їх неочікувано скинемо у котлован, і поки не розповзлися, треба швидко збудувати дах. Найшвидший спосіб, як відомо, це будувати із соломи. Але науковий хаб не може виглядати, як хата. Тому ми з цього моменту будуємо не науковий хаб, а наукову хабту.
 
Пам’ятник Шевченку з неоновими очима. Важливий не тільки пам’ятник, але і розміщення. Пропоную його поставити в кожному дитячому садочку й проводити виховну роботу з неслухняними дітьми саме вночі. Коли вони виростуть, гроза їх не лякатиме.
 
Зробити гривню нашим символом! Так просто. Для монументальності валюту потрібно робити з каменю, а подарункові банкноти оздоблювати цінністю.
 
Поки що все, але ідей ще дуже багато. Майбутнє - воно таке необмежене, але й туманне. У ньому стільки можливостей. І тільки Шевченко своїми очима вкаже дорогу...