Рідкісна людина на пострадянському просторі не дивився серіал "Сімнадцять миттєвостей весни". Актор В'ячеслав Тихонов надовго залишився улюбленцем жінок, багато в чому завдяки саме Штірліцу.
Про шо йдеться: довгий час працюючий під прикриттям розвідник наближав кінець Третього Рейху. І кінець настав.
Перенесемося тепер в наші дні.
Один глибоко, глибше нікуди, впроваджений в урядові органи якоїсь країни, розвідник виконує ту ж роботу, яку виконував вигаданий персонаж Юліана Семенова. Але життя - це не книга, не серіал. У житті все набагато драматичніше. Хоча, деяка схожість з серіалаом все ж є.
А ще, незважаючи на те, що агент не актор, жінки країни, яку він знищує своєю роботою, в більшості своїй, від нього без розуму. Більше того, навіть чоловіче населення цієї країни від нього без розуму.
А він працює не покладаючи рук ...
Будь-якій роботі коли-небудь приходить кінець. Настає час і цьому розвіднику, виконавшему свій обов'язок, повертатися додому на заслужений спокій. Отримувати нагороди та інші бонуси. Тому що робота вже виконана. Капітуляція вже ось-ось ...
Він їде додому. Легенда розроблена бездоганно - Генеральна Асамблея ООН.
Але начальство приголомшило: Потрібно повернутися в Бер ... Москву! Хоча Замовник не може наполягати на поверненні агента в Росію, розуміючи, як це складно в ситуації яка склалася і чим це може йому загрожувати, але якщо агент відчуває в собі сили ... Остаточне рішення Замовник залишає за агентом.
І ось перед вильотом ТУДИ агент заходить в продуктовий магазин, зупиняється біля вітрини з голландським сиром і ніжно доторкається до нього кінчиками пальців. Він довго гладить сир. Він знає, на що йде, давши згоду повернутися до Москви. Тому він має право довго стояти біля полиці і гладити сири руками ...