Читаю матеріали на ДД, і пригадую анекдот:
Після війни в колишній Югославії серб запитує в американця:
- Скільки коштує ракета "Томагавк"?
- Не знаю, приблизно, 2-3 мільйони долларів, - відповідає той.
- Які ж ви дурні! Скинули б нам пару ракет готівкою - ми б самі один одного повбивали б.
Не знаю, хто і що скинув на наші терени, але варто комусь написати: "в мене кіт насрав під ліжком", як половина почне волати: "це Пеця його не привчив до лотка!", інша половина: "це його Йулька підмовила!". Саме такий підхід і призвів до того, що трапилося 31 серпня, саме такий підхід дозволив Ботоксіну розпалити вогнище на Донбасі, саме такий підхід зробив можливим прихід янучарів до влади! Досить! Схаменіться вже, нарешті![/B]
Сучасна політика будується на взємних компромісах та/або взаємній вигоді. Той, хто бажає всіх "нагнути", буде витіснений з глобусу. Тому, за нечисленими виключеннями, будь-яка пара сьогоднішніх політантагоністів рано чи пізно домовляться між собою. І будь-які сьогоднішні союзники, завтра стануть непримиреними ворогами. Прикладів - більш, ніж достатньо. Ось лише те, що згадую навскид:
- 2000 рік. Новопризначений прем'єр Ющенко, всупереч бажанню президента Кучми, призначає віце-прем'ром з питань ПЕК Ю. Тимошенко. Дещо згодом, під натиском президента та частини парламентарів, Віктор Андрійович "здає" Тимошенко (перше ув'язнення Юлі).
- 2001 р. Акція "Україна без Кучми" (УБК), після подій 9 березня Ющенко назвав організторів і учасників акції (серед яких була і його колишня соратниця Тимошенко) фашистами. "Трудова Україна" (Тигіпко), Народно-демократична партія, регіонали і аграрії (Литвин) утворють пропрезидентський блок "За єдину Україну!" (За ЄдУ!"), відставлений прем'єр Ющенко анонсує створення свого блоку "Наша Україна!", куди входять організатори УБК Мороз, Луценко, Тимошенко, УНА-УНСО.
- 2004. Після перемоги Помаранчевої революції "За ЄдУ!" припиняє існування. ТУ і НДП фактично зникають з політичної мапи країни, Литвин зо всіх сил намагається відсторонитися від "зашквареного" Януковича. Яценюк вперше стає відомим широкому загалу - в.о. Голови НБУ замість Тигіпка, який став головою виборчого штабу Януковича.
- 2005. Ющенко і Тимошенко остаточно побили горшки
- 2007. Мороз вийшов з "помаранчевого" табору, і разом зі своїм найзапеклішим ворогом Литвиним з каяттям поврнувся в обійми Януковича. Луценко злився в екстазі з президентською НУ.
- 2008. Ющенківсько-луценківська НУНС в союзі з ПР саботують прийняття законів, необхідних уряду. Мета - відправити у відставку Тимошенко.
- 2009. Проект "ширки" БЮТ і ПР, Яценюк - проти.
- 2010-2012рр. Нелегка доля політв'язнів зблизила Луценка і Тимошенко. Яценюк зі своїм Фронтом Змін зливається з Батьківщиною. Тигіпко (Сильна Україна) і Литвин (Аграрна партія), а також БЮТівка Королевська стають одними з важливих фігур ПР Януковича. Тушки.
- 2014р. Яценюк виводить з Батьківщини (колишній БЮТ) значну частину "багнетів", створюючи власну політсилу. Здавалося, беззавітно відданий Турчинов разом з Луценком-старшим переходять до БПП
Ось, 20 політичних "шлюбів" та "розлучень" за останні 15 років, які я зміг згадати по-пам'яті. І це - нормальна світова практика. В тих же США, наприклад, не рідкість, коли "президентська" партія голосує в унісон з оппонентами проти "свого" президента. Слідування за особою небезпечне саме тим, що при черговому "коливанні генеральної лінії" доведеться не тільки лаятись зі своїми вчорашніми друзями, але й називати друзями тих, кого ти вчора лаяв останніми словами. І, позичивши очей в Сірка, вдавати, що вчорашньої ворожнечі зовсім не було ніколи. Така біментальність не тільки розмиває межу між добром та злом, але й може призвести до шизофренії - роздвоення особистості.
Тепер щодо голосування 31 серпня. Дехто стверджує, що, насправді, Захід не вимагає внести ці зміни до Конституції. Видно ці люди забули голосування імені Вікторії Нуланд 16 липня (якщо не помиляюсь). До цього Президент (безвідносно до мого ставлення до нього, яке не таке вже й позитивне, як дехто думає) всіляко намагався затягти їх прийняття. Що ж Віка сказала Петі? Навряд чи ми дізнаємось колись про це, хіба що наші онуки. Але головне не це. Ви можете пригадати інший такий випадок, коли заступник Держсекретаря США їде ламати через коліно президенета і парламент суверенної держави? Я - ні. Якщо Вашингтону конче терба було когось "переконати", прилітали підопічні міністра оборони.
Який висновок? Ці зміни є ключовим елементом у якійсь глобальній грі проти Росії, котру веде Обама. І Білий Дім хоче зберегти американо-українське партнерство. Варто лише подивитися на об'єми фінансової та технічної допомоги, які отримує наша країна. А військові інструктори? І це - не паркетні генерали, а хлопці, котрі понюхали пороху. Їхнє завдання - навчити наших хлопців володіти сучасною американською зброєю. При цьому Обама продовжує заперечувати навіть саму можливість постачання зброї, але ж... Спраи говорять гучніше слів.
Чому не "валять" Росію одразу? А вгадайте, хто сидить на березі і чекає, доки труп Кремля пропливе за течією? Китай! І якщо дозволити Пекіну проковтнути й переварити Ерефію, то через 20-30 років наші нащадки отримають такий геморой, що мало не здасться. Завдання Обами - не дати Росії померти раніше, ніж поки "економіка №2" ослабне настільки, що не зможе перетравити такий жирний шматок. І допомогти вмстояти Україні, доки не помре Росія.
Поки що план Білого Дому спрацьовує. Наше завдання - пам'ятати, що наш головний ворог - Кремль! Щодо того, як змусити Пецю (та його можливих наступників - незалежно від імені та прізвища) таки розпочати реальне реформування країни, зламати наскрізь прогнившу та корумповану "правоохрєнітєльну", чиновницько-бюрократичну, судилищну та інші системи - мої наступні ІМХО. Щасти вам, любі колеги. Ми обов'язково переможемо, але для цього Завдання №0 - покласти край розбрату між собою. А цими днями (якщо буду живий і ніщо не завадить) напишу про те, яка опозиція потрібна країні.
