Почну з того, про що писав в попередньому тексті. Реакція на нього була просто жахливою - один з читачів навіть вивів з нього антисемітські висновки. Термін антисемітські сумнівний, але загальнозрозумілий в просторі загальнозрозумілого «язика», тому і вживаю саме його. Насправді в тексті «Жиди і євреї» йшлося про те, що на відміну примітивного сприйняття термінів, жиди - є Богообраним народом, якому Всевишній дав ексклюзивну інформацію, тобто Одкровення, а євреї  - це не більше ніж етнос, який до речі викликає велику недовіру, бо будучи , нехай опосередковано долучений до вищезгаданої ексклюзивної інформації дуже часто використовували її во зло. Будь ласка приклади - К. Маркс,   В. Ленін (Ульянов - Бланк, по матері, як і личить згідно Тори), Й. Сталін (Джугашвілі-Джугаєв - осетинська гілка кавказьких жидів-джуга), А. Гітлер (про одну з причин його ненависті до європейських жидів - ашкеназі можна прочитати в моєму тексті «Популярна політологія» на сайті «Дурдом», або докладніше в книзі Ю. Канигіна «Віхи Священної історії». Вибачаюсь за такий тривалий відступ.
Отже про Донецьк. Та частина Донецької і Луганської області, що перебуває зараз під окупацією, перебуває під нею тільки тому, що м. Донецьк щонайменше двічі було віддано спочатку Ахмєтову, а потім Гіркінду (не іудею, а єврею сатаністу - онуку равіна і сину тюремного вертухая). Віддав його український патріот вірменин Аваков. Всі напевно пам’ятають, як Аваков оповідав на своїй сторінці Фейсбуку про свою боротьбу зі страхом на зустрічі в Донецьку з Ахметовим. Хоча сам Аваков з гордістю засвідчив про свою перемогу на цим страхом, альтернативою памперсам стала для нього не мужність, а здача Донецька. Інша справа, що сам Ахмєтов являє собою примітивну тупу тварину, яка втримати Донецьк чи то не змогла, чи то не схотіла. Тут немає жодного протиріччя - керувати дуже прикольно, але тільки якщо ти аристократ духу, а не жалюгідний плебей. Саме здача Донецька, а не Криму стала ключовим чинником затяжної кацапської експансії і подальшої трусливої капітуляції «українських» можновладців. Хоча Крим київські ублюдки здали раніше, Путін не очікував після Криму такої степені нікчемності комсомольсько-баптистської і єврейсько-православної «української» еліти. Саме Донецьк з його економічною базою (постачання товарів, наявність потужних ріелтерських мереж тощо) дав змогу закріпитись кацапським військам і лугандонським терористам. Саме тому Гіркінд легко обміняв з нашими високопосадовими придурками Слов’янськ на Донецьк.
А тепер проаналізую ситуацію за допомогою Книги, тобто жидівських (іудейських) уявлень про закони життя на базі Одкровень чи то Всевишнього, чи то просто представника вищої за людини кібернетичної системи. Отже не заглиблюючись в теологічні хащі - перша теза і як чітко вона працює. «Нема праведників серед ворогів» - про це йдеться в декількох главах, про це засвідчить будь який серйозний, тобто кваліфікований равін (це якщо хтось не довіряє моїй обізнаності в цих питаннях). Працює ця теза дуже просто, прозоро і стовідсотково. Ми зараз бачимо, що залучення і якості союзників російських «чесних демократів» до протистояння з Московією (РФ) призводить українське суспільство до втрати орієнтирів в боротьбі з агресором, призводить до моральної імпотенції замість посилення ненависті до ворога. Російські «демократи» «українолюби» роблять все для деморалізації українського суспільства. Так, регулярно «видатні російські військові експерти» Гольц і Фінгельгауер в той час, коли російському керівництву здається, що українські військові готові вийти з під контролю президентської команди (про президента і про те, чим він відрізняється від Президента трохи згодом) і почати зачистку Донецька і звільнення України (маю на увазі Крим, Ростовську область, Кубань, Стародубщину, Берестейщину тощо, а саме такий сценарій необхідно реалізовувати, про що йтиметься в наступній тезі) виникають в медійному просторі з однаковими за змістом байками про те , що «злодій Путін» міг би розгромити Україну і під Іловайськом і під Дебальцево, але тільки надія «російського диктатора» на те, що великого українського стратега Порошенка відсторонять від влади зупинила російські війська і запобігла знищенню України. Для надання своїм хворобливим фантазіям правдоподібності ці єгипетські євреї (про зв’язок Московії з Єгиптом докладно у Ю. Канигіна  «Віхи священної історії) псевдоіудеї піддають нищівній критиці стан справ в російських збройних силах, не звертаючи увагу на логічний абсурд - як може така паскудна російська армія перемагати українську без допомоги саме українського вищого керівництва. Хочу підкреслити, що я маю на увазі лише логічні схеми, а про фактичну роль керівництва України буде в далі по тексту. Закінчу новелу про Гольца і Фінгельгауера підсумком - мета цих «українолюбів» переконати українське суспільство - Великий Путін опирається на Велику Росію і його можна задобрити лише страхом українського народу, його толерантністю до кацапів (про жодні етнічні чистки годі і думати), проводіть мінські, або будь-які інші переговори… і борітесь з корупцією. Зауважу про корупцію - дійсно з нею треба боротися, але не забувати при цьому , що побороти повністю корупцію - це все рівно, що створити вічний двигун. Саме такий вічний двигун прагне зробити Саакашвілі в Одеській області. Треба тут зазначити наступне Саакашвілі , згідно результатів роботи в Грузії, дійсно ефективний менеджер, але неефективний політик. А тому він не розуміє, що перевищення службових повноважень на благо Держави, як це наприклад зробила команда Коломойського, Корбана, Філатова і ін. це подвиг, а запрошення в свою команду Машу Кримнашу - дочку українофоба марксиста Гайдара - дурість. Ефективний менеджер Саакашвілі очистив Грузію від корупції, але неефективний політик Саакашвілі віддав частину території своєї Батьківщини російському агресору, бо йому забракувало політичної мужності знищити війська «дружньої до Грузії Росії» під час атаки цих дружніх військ в Грузію.
На культурному фронті теза «Нема праведників серед ворогів» теж працює і теж ігнорується навіть щирими українськими патріотами з культурного фронту. А може нещирими, а може не українськими - не берусь судити, в чуже душу не влізеш - технічно майже неможливо і, до того ж огидно. Я тут маю на увазі українську суперклоунаду з претензією на наявність інтелекту програму 95 квартал. Канал Коломойського, якого я поважаю за українську патріотичну позицію і, на жаль не можу погодитись з його абсолютно наївною позицією в плані керівництва цим самим кварталом. Артистична і режисерська техніка дійсно може робити дива, але шановні дніпровські політики збагніть, що ці дива підпилять не те що ваш дніпровський сук, але і саме українське дерево. Клоунські трюки добре опускають владних політичних проститутів, але не на вашу, шановні пани користь і не на користь України, а на користь московських демократичних ублюдків, які такі ж самі вороги України  і ваші   особисті, як і Путінська команда. Стилізація під Єсеніна, намагання довести ментальну ідентичність українського і російського народів, навмисне надання українській мові статусу селянської недолугої, а російській - європейської міської (не смійтесь - саме так і відбувається, і рашен парашен стає шляхетною, а російські аматорські лабухи рокенрольщиками). Шановні дніпровські патріоти, саме так, тільки більш примітивно робив Ахмєтов і його православні сервільні соратники в Донецькій і Луганській області. Тепер, як вам відомо, частина цих областей стала лугандонієй. Те, чому там допомогли російські серіали, в дніпрянщині може проявитись завдяки квартальним русофільським клоунам з кацапськими  і прокацапськими шутнікамі і «рокенрольщиками». (В дужках зазначу, що сам я люблю і розуміюсь на рок музиці ще з радянських часів. У рокерів завжди існував вислів рашен парашен, як констатації абсолютної творчої нездатності і професійної непридатності російських «рок групп», або точніше вокально-іструментальних ансамблей і тих, хто виступав бєз ансамбля).
Тепер друга теза, яка витікає з Книги. Результатом війни є Перемога і Трофеї. І ось як раз з трофеями ніяк не обійтись без корупції, тобто перевищенням службових повноважень. Тут головне, що ці повноваження має право і обов’язок перевищувати лише той, під чиїм проводом Перемога була здобута. Якщо хтось виступає проти цього, то він ворог України, бо унеможливлює Перемогу. Поясню свою думку. Донецька і Луганська області всупереч думці тих ідіотів, що прагнуть їх віддати невідомо кому (взагалі то лугандонам, але ми не дійшли ще до визначення хто саме ті лугандони з точки зору Книги - про це пізніше) мають супер землі з точки зору врожайності, корисних копалин тощо. Отже очевидно, є багато фермерів, які підтримують зараз окупаційний режим на цих теренах, я вже не кажу про те, що землі в Ростовській області, а ця область також дана Господом українському народу, не гірші донецьких і луганських. Так ось ці всі землі повинні бути призом нашім славним визволителям. Україна зобов’язана звільнити ці землі - це обов’язок Президента. Ви скажете - але цього нема в Конституції України. Правильно, але Конституція України все рівно не виконується, Президент  (або президент, але про це пізніше) не здатен гарантувати її виконання і відновити територіальну цілісність. Тут ми плавно переходимо до наступної тези Книги.
Чому Бог примушував Авраама принести в жертву свого сина? Є багато тлумачень цього і іудейська традиція таки амбівалентна і тому не станемо наводити всі трактовки цього факту історії людства. Зупинимось лише на тій, яка актуальна для нашої теми. Бог дарував Аврааму сина, коли Аврааму було 100 років. Перед тим Авраам втратив через свою толерантність і недостатню твердість в принципах багато земель, які дарував йому Бог. І ось даруючи Аврааму сина, Бог дарує сину, тобто прийдешнім поколінням іудеїв країну від Нилу до Єфрату, а Авраам профукав і цей подарунок. Тому Бог і сказав: «Навіщо тобі син, якщо ти не зберіг країну, яку я тобі подарував». Ну далі все ясно - сина Авраамова Бог залишив в живих, а от іудеї до сих пір не можуть виконати Божий наказ - від Нилу до Єфрату. А тепер згадайте наш Гімн «Від Сяну до Дону». Пане Президенте (або президенте), хіба можна сумніватись, що сам Господь надихнув автора Гімну України на ці слова, з Всевишнім не можна жартувати, тим більше, що до Авраама Вам далеко.
 
Отже про самого Петра Порошенка.
Вступ
Почну з філософії історії (історіософії). Маячня Льва Толстого про малу значимість особистості в історії добре кореспондується з марксистською тезою про якісь об’єктивні закони історії, але не підтверджується на практиці. Роль особистості в історії вирішальна. Можна звісно будувати якісь моделі історичного і політичного змісту на базі відомих фактів і робити висновки з якихось подій і прогнози на майбутнє, власне вся наука на цьому і базується - побудова моделі і практичне застосування її для прикладного використання. Наведу два приклади - один покаже як працює модель і як вона замінюється більш досконалою для подальшого прикладного використання, а другий покаже роль особистості в історії.
Приклад перший. На базі теорії Ньютона побудована вся класична фізика,  тобто розроблена модель в рамках якої виводились певні формули конструювались механізми, машини тощо, але з моменту запровадження теорії Ейнштейна модель ця удосконалилась і дозволила оперувати більш тонкими і точними інструментами, дозволила навіть знайти нові джерела енергії. Іншими словами удосконалило і ускладнило наукову аналітику. Модель історичного розвитку також змінюється, але на відміну від фізики її не можна заміряти, взагалі історична наука може називатись наукою дуже умовно.
Приклад  другий. В 1917 році в м. Петербурзі здійснився переворот. Купа озброєних, але абсолютно не підготованих до справжнього опору люмпменів, дезертирів, кримінальних елементів захопили Зимовий палац і скинули деморалізований Тимчасовий уряд Росії. Роком пізніше в Берліні була здійснена подібна спроба захоплення влади. Германські комуністичні штурмовики були набагато краще підготовані, вони грамотно форсували річку, пройшли міст розігнавши поліцейських і військових, але начальник Ген. штабу Германії, який в цей час знаходився в урядовому будинку разом з своїми ад’ютантами з кулеметів розстріляли юрбу набагато більш підготовленого ніж петербурзького бидла.
А тепер про особу Президента Петра Порошенка. Почну уривком з анекдоту. На питання  - щоб ти робив якби став королем єврей відповів - я жив би краще інших королів матеріально, бо ще б трошки шив. Повірте, я не обігрую етнічне походження Порошенка, етнічне походження далеко не завжди визначає позицію людини (етнічна українка з Черкащини - батьківщини Тараса організовувала агресію проти України), але точність, або по науковому коректність анекдоту щодо   його менталітету вражає. Так, він не шиє - він спеціалізується по шоколаду і фінансах, але також паралельно з управлінням державою. Одна неузгодженість з анекдотом - анекдотичний єврей збирався шити своїм підданим, а частина шоколадок і фінансів нашого Президента опинились в країні агресорі Росії - країні Моксель.
Петро Порошенко абсолютно закономірно переміг на президентських виборах. Не можу аналізувати його психологію, його мотиви боротьби за владу, але гадаю, що вони було амбівалентними, я не згоден з абсолютною демонізацією Порошенка з боку багатьох дуже поважних і серйозних аналітиків тому що… Знову повертаюсь до іудейської (жидівської) мудрості. У кожній людині містяться дві складових - матеріальна здебільшого негативна і духовна здебільшого позитивна. Негативна - це лінь, надмірна жадібність до матеріальних благ, підлість тощо, а позитивна - це прагнення до справедливості, до виправлення себе і навколишнього Світу, а в випадку з Президентом це ще і відповідальність за свю Країну, за свій народ. Виходячи з цієї концепції, а вона випливає проаналізуємо дії Президента України за час його перебування на цій посаді. Для спрощення  введу дві умовні назви для вищезгаданих складових. Позитивна складова - Президент Петро Порошенко (ППП), а негативна складова нашого - президент петя шоколадкін (ппш) (шоколадер - дещо вульгарно, відмовився). Ми спостерігаємо, як це і випливає з жидівської   (іудейської мудрості непримиренну боротьбу між ППП і ппш. ППП каже, що антитерористична операція закінчиться навіть не за тижні, а за години, а ппш забороняє звільнювати Донецьк вже в червні 2014 р. після взяття Карлівки і Пісків. ППП декларує швидке звільнення Донбасу, а ппш намагається (на щастя безуспішно) зашкодити звільненню Маріуполя і допомагає створити Іловайський котел, організовує здачу Новоазовська і забороняє проводити військам і добровольчим батальйонам контратаку, яка б перекреслила здобутки кацапських вояк (ви не забули - у ппш дуже багато шоколадних і фінансових інтересів в країні Моксель - так в середньовіччі називалась нинішня територія Росії). ППП запроваджує реформи в збройних силах, взимку готує звільнення Донецька, Горлівки, готує глобальну операцію по зачистці лугандонії, а ппш виштовхує нашого Головного Полководця в Мінськ, і ПП замість керувати операцією по звільненню Донецька їде в Мінськ догоджає європейським політичним імпотентам, реалізуючи капітулянтську позицію ппш. А в цей час видатний Генерал ЗСУ здає ворогу Донецький аеропорт, який героїчно утримувався ціною великих жертв і допомагає кацапам взяти Дебальцево.
Протистояння ППП і ппш триває і зараз, я пропустив, як малозначущі факти утворення союзу ппш і партією опобл… (пам’ятаєте подібні фокусі кума Ющенка), антиконституційну законотворчу діяльність ппш по визнанню «статусу Донбасу». На сьогодні результат боротьби ППП з ппш катастрофічні для Президента. Ми бачимо на екранах телебачення Президента Порошенка - людину на піку самознищення. Перед нами сумний клоун П’єро, якого лупцює тростиною злий карлик птн хло і вчать терпінню євроатлантичні «толерантні гуманісти», а він намагається щось таке грізне вигукувати… але птн віддав ліпецькі рахунки ппш, а ппш все вимагає від ППП здати таки птну хлу Маріуполь, а ППП вже не знає, що брехати своїм громадянам з Маріуполя… Поки що Маріупіль наш, слава Богу.
Ну зрештою, справа вибору Президента Порошенка - боротися з своїм ецерара, долати ворога, або чекати, що буде далі. Від вибору його залежить існування країни, існування більшості її народу, залежить подальший хід подій - кривава визвольна війна, або кривава революція і кривава визвольна війна. Альтернативи визвольній війні немає, вона може бути або до революції і тоді самої революції не буде, або після революції. Не треба зважати на те, що ми не бачимо зараз революційного лідера - хто бачив в 1916 році лідером Ульянова, а в 2013 Президентом Порошенка?
Розрахунок на те, що економічні реформи і успішна боротьба з корупцією спроможні стати заміною звільненню окупованих територій - маячня. Це знають і ППП і ппш, маячнею такою займаються долбодятли псевдополітологи і псевдоісторики з гнізда сервільного академіка Толочка, це вони, а не сполучена особа Президента президента підкидають свої блюзнірські думки щодо того, щоб віддати лугандонію гілікам, а самим заморозити конфлікт і зайнятись реформами і боротьбою з корупцією. Ну спробуйте, заморозьте конфлікт, політологи з марксистськими мозгами!, Спробуйте домовитися з тваринами в людському вигляді. А потім віддайте чорноземи і промислові об’єкти лугандонам, замість того, щоб розмістити цих лугандонів по фільтраційним установам або позбавити громадянських прав. Звісно, про такі технічні можливості важко здогадатись філософам комуністичної епохи, філософам бидла, яким в 1917 році підсунули іудаїзм лайт в марксистській обгортці і вони до сих пір пережовують це ганебне лайно. Щодо тварин в людському обличчі - це також знаходить пояснення в іудейській (жидівській) мудрості. Згідно Книги після спроби будівництва Вавилонської вежі частину людей Бог перевів в тваринний стан, вони фактично перетворились в мавп. З мавпи людину міг створити тільки Дарвін, який не був біологом, страждав на аутизм, і взагалі не писав свою ідіотську наукову фантастику, якою зас*ють мозги бідним дітям в школах, а от з людини тварину зробити можна.   Ватномозглий гомосовєтікус - чим не доказ? Так що змиритись з тим, що цей монстр займе територію Донецької і Луганської області? Ні, краще сидіть ви, псевдоліберальні і псевдонаціоналістичні ідіоти по своїм кафешкам і інтернет виданням і дискутуйте з сервільними інтернет працівниками пш на геополітичні теми. До речі є така цікава пропозиція від одного шоумена з філософським забарвленням - відгородитися від лугандонії стіною. Це він такі плани собі малює в м. Києві, в якому вільно почувають себе і Ахмєтов, і Колєсніков і інші конструктори сепаратизму і агенти Кремля. З трибун ВР ними заперечується агресія Московії (Росії), відбуваються легально спроби втілити в життя пролітичну позицію Путіна, тощо. Якою стіною патріотичні шоумени збираються захищати Україну від цих лугандонів?
З приводу реформ ще одне застереження, вже до більш адекватних аналітиків. Схематично і тезово.
1 П. Арестович вважає, що Україна мусить йти шляхом «козацької держави». Це утопія, ніколи справжньої козацької держави не існувало, Козаччина - романтична вигадка, гетьманщина довела свою історичну непридатність, саме завдяки такій не ефективній системі Україна не мала державності. Європейській вибір України мусить полягати не у вступі в ЄС НАТО тощо, а в вибудові європейської системи управління. Цю систему паплюжила радянська історіографія, з перших уроків історії пропихувалось критичне ставлення до європейської системи керування, яка визначається формулою - васал мого васала не мій васал. Я не буду зараз давати докладний аналіз того, що з цього витікає ( коротко - це не козаччина, а сувора відповідальність і ефективність), лише зазначу, що подібні настанови давав іудеям Ітро ще до дарування Тори (П’ятикнижжя) і що вони ж реалізувались в ВПК СРСР, де мені довелось працювати. От коли ми усвідомимо це базове підґрунтя європейської на відміну від архаїчної системи організації праці і управління державою, тоді можна буде говорити про НАТО і ЄС. Поки цього ніхто не розуміє, тому впровадження системи управління якістю ісо 9000 стає однією з інтерпретацій теорії лицемірства Карнегі і мережевих систем на кшталт Гербалайф.
2 Модель економічної реформи п. Соскіна - побудова народного капіталізму. Це дуже правильна мета, але на жаль вона не досягається економічними методами, теж саме стосується окремої частини цієї моделі, т.зв. програми 5/10 п. Балашова. Справа в тім, що вони, ці концепції базуються на тому, що буцімто можна економічними стимулами забезпечити економічний розвиток. Це марево, марксистська утопія. Проблема не стільки в тому, щоб дати розвиватись малому і середньому бізнесу, основна проблема в тому, що виробництво товарів середньої, високої і навіть низької технологічної складності практично не можливо зараз забезпечити власними силами. Відсутність інженерного забезпечення на сьогодні катастрофічна. Навіть підприємства первинних стадій переробки, такі як металургійна неспроможні швидко і ефективно вирішувати інженерні проблеми. Причина банальна інженерний труд дешевший ніж труд приблатнених клерків нинішніх корпорацій (вони стали нащадками комуністичної номенклатури) і навіть дешевший ніж труд робітників (теж спадок сатанинської марсиської системи. Ні клерк, ні, тим більше робітник не може забезпечити стратегію розвитку підприємства, а інженери, яких більше ніж потрібно разів в 5  - не є інженерами. Така сама ситуація була в СРСР на початку 30-х років після знищення комуністами старих інженерних кадрів, тоді совєтам довелось замовляти проектування своїх магніток, і інших промислових об’єктів в Америці в проектній фірмі Кана, але зараз це не реально. Отже проблематично щось виробляти, для цього потрібна програма про необхідність якої зараз ніхто навіть не веде мови, то, що буде робити дрібний і середній бізнес - займатись операціями «купі продай»?
І ще економічний момент - хіба банківська система спроможна без акціонерного (корпоративного) капіталу бути кровоносним двигуном економіки, а хіба те, що роблять мажоритарні акціонери, переводячи дивіденди на «розвиток виробництва» дозволяє говорити, що ми маємо якусь систему фондових ринків? Про це можна докладніше прочитати у мене в ранній моїй роботі «Ідеологічний пакет».
Отже реформ і боротьби з корупцією нам годі чекати скоро, якщо навіть передові критики нинішньої влади не повністю в курсі. Запевняю, що п. кулявлоб і його міністри кабиздохи взагалі відпочивають в плані європейського вибору і реформ. Так п. кулявлоб доручив міністерству економіки перевести українську продукцію на європейські стандарти, що свідчить радше про його дегенератизм ніж про можливість з ним дискутувати.
Отже припиняйте промови про реформи, пане Президенте Порошенко, не спрацюють вони, Ваші палкі промови давно вже сприймаються нормальними людьми як словоблуддя, а абревіатура БПП трактується ними як блок путіна порошенка (пєті шоколадкіна). Наближається момент, коли буде або. або. Або Президент Петро Порошенко переможе свого двійника президента пєтю шоколадкіна і дасть наказ на звільнення окупованих територій (нехай на першому етапі Донбасу), або вже революція з дикостями і ексцесами скине нинішню владу, або владу реваншистів опобл… (а такий тимчасовий реванш можливий, може і не на всій територій країни).
І в будь якому разі, Україна відбудеться як держава тільки після того як звільнить Донецьку і Луганську області, звільнить Крим і доведе, що спроможна ними управляти, не треба при цьому боятись гучних брехливих звинувачень ворогів в етнічних чистках, в насильницькій українізації тощо - набагато гірше переконаність ворогів в нашій безпорадності і своїй безкарності, про це знають всі нації, які пройшли процес державотворення.
p. s. 1.  Довго вагався чи виставляти цей текст. Але в світлі останніх подій визначився - виставляти. До цього примусило, що пєтя шоколадкін впевнено перемагає Петра Порошенка. Патріотичне цілування Державного Прапора Президентом викликало миттєву реакцію пєті, він пішов на реалізацію своїх обіцянок хлу - внесення змін до Конституції, які легалізують спадкоємців нинішніх головних лугандонів. Звісно головні лугандони цим незадоволені, тому що їх самих то можуть і прибрати з геополітики і водночас з життя. Це їхнє невдоволення пєтя трактує як підтвердження правильності цих змін. Петро Порошенко відчуває фальш таких трактувань, але в нього закінчується позитивний потенціал і він котиться додолу до остаточної Зради. Про це каже його вигляд на фото разом з двома найліпшими «друзями» України. Подивіться уважно - в центрі маразматичний дідусь, що посміхається жалюгідною посмішкою, а поруч з ним фрау, яка налякана на все життя собачкою Путіна і маленький французький месьє, який піддається тому «партнеру», який сильніше тисне.
p. s. 2. І все ж таки Донецьк доведеться звільняти, бо без цього Держава Україна не відбудеться, а от без президента, який неспроможний це звільнення здійснити - відбудеться обов’язково.