Здіймайте прапор на флагшток...
Зберіть почесну варту...
А я візьму старий листок,
Цей пожовтілий аркуш.
 
Пишайтеся: по ваш бік стяг...
Він свідчить, з ким ти, хто ти...
Над папірцем згадаю, як
Був змалку патріотом.
 
З землі я прапор піднімав,
Розтоптаний в калюжі.
Від злих дорослих рятував,
Ніс і пишався дуже.
 
"Навіщо лаєтесь?" – питав,
Бо лайкам я не вірив.
Чому кидалися, не знав,
На інших, наче звірі.
 
"Будь пильним!" – вчили сопляка
Бійці й пропагандисти.
Назло, сказали, ворогам
Склади свій чорний список!
 
Візьми-но, друже, папірця.
Пиши, кому не жити.
Виплескуй ненависть і страх.
Чужих клянися вбити.
 
Чіпляй свій прапор на древко,
Врочисто йди в бій дикий.
І бий древком, як тим кийком!
Шмагай нахабні пики!
 
Як переможеш, прапор даш
Під ніс чужинцям клятим.
Хай поцілують прапор наш
Чи вдавляться, як кляпом.
 
А як впаде, то не біда.
Готуйся йти на жертви.
Наш прапор скорена орда
Із гряззю буде жерти!
 
Не ми почали цю війну!
Вони за все заплатять!
Я себе майже обманув
І зваживсь убивати...
 
Та смертний вирок – от біда! –
Не склав. Не розізлився!..
Я ворогів не пригадав.
Залишивсь аркуш чистий.
 
Якщо би навіть сатана
Світ прапором душив би,
Його фальшиві імена
Вписати не посмів би.
 
Бо не здурів, бо не боявсь,
Знав: злоба кров націдить
І ляпнеться моїм ім'ям
Серед імен бісівських.
 
Тому не в мішанині тіл,
Кісток і прапорів я.
Тому я в пеклі не горів
І цей листок зберіг я.
 
Між вами прапор, як межа.
Я зі всіма безмежність.
Мій аркуш, чистий, як душа –
І кредо, й незалежність.