В період визвольних змагань 1917-1920 років, Українська держава бачила дуже багато перемог і зрад.
Але не дивлячись на весь героїзм, на всі спроби вибороти собі і волю і долю, Українська держава була тоді знищена.
 
Яким був фінал тих визвольних змагань? Голод 1920 року. ГОЛОДОМОР-ГЕНОЦИД 1932-33 років. Голодомор 1947 року. Репресії, знищення мови, культури, церкви та придушення будь яких спроб відтворення власної української ідентичності.
І то лише в ПОЛІТИЧНОМУ плані.
Можливо щось український народ отримав в економічному плані? Які здобутки? Дніпрогес? Южмаш? ХТЗ?
Але то збудовано американськими інженерами за гроші вкрадені більшовиками в українців (котрих завбачливо виморили голодом) для потреб більшовиків.
Народ, український народ, отримав трудодні та невелику пайку маніпулюючи котрою окупанти російські більшовики спокійно почувались 70 років при владі в Україні.
 
Які були причини програшу?
На мою особисту думку їх було три:
1. Бажання досягти всього одразу, при цьому незважаючи на об'єктивні реалії.
 
Тут маю на увазі те, що для побудови справедливого суспільства потрібно зробити ДВІ  ДІЇ, котрі мають просуватись паралельно, але не забуваючи, що не прогнавши зовнішнього ворога накриються мідним тазом усі сподівання на справедливість:
- Прогнати зовнішнього ворога;
- Побороти внутрішні вади будь якої держави (корупцію, свавілля і т.д. і т.д.)
 
Це була одна з основних складових поразки. Адже в той час ворог діяв не лише на військовому фронті, але і на ІНФОРМАЦІЙНОМУ. Людям розповідали як то воно хорошо в радянській Росії, які там успіхи і т.д. Одночасно з цим людям не забували показувати всі вади Центральної Ради, Гетьманату та Деректорії.
 
2. Бажання влади за будь яку ціну.
 
Всім відомо що де два українці там три гетьмани. І на цьому добре було зіграно.
Гризлись до останнього. Кожен обіцяв золоті гори і встановлення справедливості.
Тут тобі і правдоруб Нестор Іванович тут тобі і борець за справедливість Симон Васильович тут тобі і своєрідний республіканець Павло Петрович, і сила силена борців рангом менше.
Ну не подобавсь їм всім падлюка Грушевський.
І було за що в принципі. Але ж якій результат отримали
 
3. Люблять українці папірці та шанують друковану літеру.
 
Це ще з часів гетьмана Хмельницького так було. А може і раніше, просто віроломства раніше було можливо по-менше (чи паперових документів менше, а так на словах угоди робили).
От щось написано і все.
Українець за те написане слово, за ту друковану літеру ладен на все.
І що цікаво щиро дивується коли потім виявляє, що по-хуй та літера і ті договори ВСІМ окрім нього самого. І всі щасливі лише він в дурнях зоставсь..............
 
Так було і з Переяслівськими угодами, так було з усіма рештами трактатами, договорами, укеазами, наказами і іншим різним аж до підписання 12 червня 1918 року мирного договору між Україн­ською Державою й РСФСР..................
Зате українці, поки ворог набирав сили, займались паперовим онанізмом доводячи один одному, що от в тому то пункті зрада, а в тому іншому зливають, а в тій статі взагалі все пропало..................
 
Тож в період між 1991 та 1920 українці вдосталь наговорились, надоводили один одному свою безмірну правоту і................... і опинились в жопі. Точніше в радянському варіанті Російської Імперії.
 

Власне те саме ми бачимо і сьогодні.
Тільки замість агітаторів працюють телеканали, де українцям пояснюють як в Росії харашо, та як в Україні плохо.
Змінились імена правдорубів та борців за щастя народне. Не має вже Несторів Івановичів з Симонами Васильовичами та Павлами Петровичами. Зате є інші, не менш завзяті і не менш патріотичні та бажаючи щастя народу.................
Замість замріяного Грушевського тепер інший ненависний всім борцям за діло народне, не менше за Грушевського.
Ну, а про мінські угоди хіба якійсь ледар нічого не говорив.
 
Боріться шановні. Поборете.
Правда не відомо кого поборете. Чи ворога чи таки знову поборете Україну. Як тоді...................
 
Да і якщо ви думаєте, що програвши цього разу вам минеться без голодоморів, репресій та жалюгідного існування в новому варіанті Російської імперії, то смію вас завірити ви помиляєтесь. Буде все і навіть більше.
Судячи зі знищення сиру та гусей то 1932-й всім здасться лише легкою дієтою. А судячи з процесу над Надію Савченко, та розпороного живота Рибака і студента вкинутих в озеро, то митарства різних тамшістидесятників видадуться всім просто відпочинком в літньому таборі.
 

Дякую і успіху всім в боротьбі.................