Саме так можна назвати стан донецького суспільства. Радянський менталітет заганяє людей на кухні, де вони блискуче критикують всі негаразди, а потім приходять до висновку, що всі політики – вори, негідники і т.п. Після цього ідуть на виборчі дільниці і голосують за земляків, або не йдуть зовсім і кажуть, що вони вище цього. В результаті формується донецька міська влада – 100% «земляки» - переважна більшість януковичів і трохи вітренківців. І ось ця влада прийняла нещодавно без особливої помпи план розвитку Донецька до 2020 року. Без помпи тому що в цьому документі заплановано будівництво промислових об’єктів без врахування санітарних зон. І ось перший результат: в мікрорайоні Текстильник планується забудова сміттєпереробного заводу – по сусідству з дитячими садками і житловими будинками. Радянські «мудрагелі» спочатку допустили це політичне сміття до влади, а тепер не знають як здихатися сміттєпереробного заводу. Різноманітні екологічні об’єднання, до яких звертаються ошукані мешканці, або не мають зовсім політичного впливу, або під контролем регіоналів.
Негаразди існують і в інших містах України – в тому немає таємниці. Ми, наприклад, часто дивимось політичні баталії в Київській міській раді після спроб мерії творити подібний непотріб, але придивіться: Київській міськраді політичний спектр неоднорідний і відбувається відповідний політичний тиск на місцеву владу, який часто примушує її відміняти одіозні рішення. А наше донецьке суспільство, приходячи на виборчі дільниці, як стадо баранів, послідовно обирає найбільш примітивну в розумовому відношенні партію регіонів для вирішення місцевих проблем. Люди бояться політичної ініціативи, бояться відкрито підтримати політичні партії, війти в їхній склад і реально впливати на життя в своєму місті. Замість цього вони пишуть обурені листи з вимогою до Ю. Тимошенко припинити екологічний злочин донецької міської влади. Будемо сподіватись, що цей лист зробить свою справу і беззаконня не буде допущене, не буде допущено екологічну атаку на маленьких донеччан і на їхніх батьків. Але люди, які складають ці листи, в решті решт мусять зрозуміти, що це не остання спроба місцевих ідіотів і що на них чекає ще не одна така атака олігархії і охлократії. А від так єдиний вихід – це активна політична позиція. Не достатньо писати листи Ю. Тимошенко. Треба допомогти розбудові її політичної сили – партії «Батьківщина». Тоді не треба буде писати листи, а можна буде безпосередньо захищати СВОЇ громадянські інтереси і не допускати знущання над собою.