Навчання, досвід, книги, люди...
                                            Все не минає просто так.
                                            Але ж нам істину на блюді
                                            Завжди грабель несе держак.

 

     Це ж треба, тільки-но відлучилася, а в глухому ДД-шному лісі таке коїться. Всяк звір собі як хоче і що хоче, гризунів, ой, вибачайте, грузинів на тих звірів не вистачає. Ні не тих, хто на швілі, чи-то дзе, щось таке типу Бєрія. І ще, як темрява, то інколи таке угу-угу і очі жоooвті величеееезні з-за кущів.
     Дехто тут списки ганебні складає із регулярним поповненням...Угу-угу пишіть, дорогенькі, пишіть, бажано власноруч...а я з-під крила камеру потихеньку і угу-угу...а потім ті фото, та не бійтеся, туди де парі пропонують невідомо кому, підкладу. Що ж то за парі без прокладки, тю, підкладки. Бо заява про бездарність ПОПа, як політика, та ще й без паперової підкладки, це якось ні в ліс, ні .. та взагалі нікуди. Бо в нашому лісі кожен тхор знає, як Президентом стати, і став би, просто не хоче, угу? А то, що після Померанчевої революції політична кар’єра ПОПа майже зруйнована була, а він виплив, так це обставини так склалися, угу, а не тому, що плаває добре, бо наші лісові тхори його не вчили. І після Майдану усю трійку переграв, то таке, випадковість, а не яка не стратегія, бо тільки в нашому лісі кожен тхор – стратег. Лідери усього світу з ним ручкаються, це також не показник, бо вони ж дурні, бо не з нашого лісу. І тільки наші тхори і плавають стратегічно і знають, що робити, але мовчать, і вірно роблять, бо інакше з високої гілки угу-угу і Бєєєєрія...
      У-угу! На галявині мітинг збирають...чи то за 4 джи, чи то проти? Чутно тільки „Зрада, зрада...” Там очам жовтим робити нічого, бо в лісі отих джи-джи у кожному дуплі, і ніяких проблем. Хай мітингують, як не з’їдять один одного, то хочь розважаться. Я якщо з’їдять, так то зрада, ой ні, природний відбір, угу.
    Раптом із гілля папуга „Жираф великий, а Україна в небеспеці!!!” ...Ледве встигла кігтями зачепитися, інакше впала би на тих, хто ще до мітингу не доповз. А повзуть , ще й тренуються, мовляв „Зрада, зрада”, угу.
      Зранку можна очі заплющити, бо вдень в лісі тихо, і чутно тільки, як бездоганно працює стрічка новин. Напевно джи-джи такі старанні, бо стрічка довга-довга, і ніхто вже за нею не слідкує, а вона гуде і гуде... Мешканці цих трударів цінують.
    Іноді просинається ведмідь породи донецької, тоді в лісі тихо-тихо, бо він звір серйозний, його навіть сам Бєрія поважає, угу.
    А ще ворон, який десь на хуторє живе, помідори від собацюри та котів захищає, бува залітає і такого шереху та ґвалту здіймає, що ніяким угу не спинити. Він хитрий, бо залетів і нема, а ліс до ночи все гуде-гуде, коні ржуть, лісові панночки плачуть, навіть мураха крилами ляскає, птахом себе вважає.
    Ну досить на сьогодні, посиджу на гілці, постежу ще. А в разі чого, я угу...то й посміємося над собою.